Парк ім. М. Рильського закладений у 1957 році у північній частині Голосіївського лісу.
Оголошений пам’яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення постановою Ради Міністрів УРСР від 29 січня 1960 року № 105, перезатверджений постановою колегії Держкомприроди УРСР від 30 серпня 1990 року № 18. Площа — 126,32 га.
Територія парку є частиною залишку природного лісу, що колись з півдня оточував Київ. Рельєф сильно розсічений. Композиційною віссю парку є каскад із чотирьох ставків площею біля 6 га, розміщений уздовж долини струмка Горіхуватка. На нижньому ставку (біля Голосіївської площі) влаштовано човнову станцію. У парку розміщені містечка атракціонів, дитячі майданчики, кафе, ресторани.
У 1964 році парку було присвоєно ім’я українського поета Максима Рильського (1895–1964), який у 1951–1964 роках жив і працював у будинку на Радянській вулиці (нині — вулиця Максима Рильського), розташованій поруч з парком (зокрема, у 1959 року вийшла поетична збірка Максима Рильського під назвою «Голосіївська осінь»). У 2003 році біля центрального входу до парку було відкрито пам’ятник Максиму Рильському (автори — скульптор Петро Остапенко та архітектор Олег Стукалов).
У 1941 році по території Голосіївського лісу проходила лінія оборони Києва. У 1965 році на території Голосіївського парку було встановлено пам’ятник учасникам оборони Києва 1941 року у вигляді гранітної стели (архітектор — Всеволод Суворов).