«За двома зайцями»: балет уперше! – ФОТО

За двома зайцями
Опубліковано: 03/07/2017 11:34
Автор: admin
Рубрика: Огляди, Статті

У Національній опері України відбулася одна з найбільш незвичайних прем’єр – вперше за всю історію існування  знаменитої п’єси Михайла Старицького «За двома зайцями», за її мотивами був створений балет. Ризик був високий – занадто вже запав в душі однойменний кіношедевр. Проте, результат перевершив найсміливіші очікування – прем’єра балету «За двома зайцями» пройшла з величезним успіхом!

Розповісти мовою пластики улюблений сюжет про невдаху цирульника, який в прямому сенсі, погнався за двома зайцями, наважився балетмейстер-постановник Віктор Литвинов. Автор лібрето та виконавиця ролі одіозної Проні – Тетяна Андрєєва, композитор – Юрій Шевченко, диригент – Володимир Кожухар, сценограф – Сергій Маслобойщиков, художник по костюмах – Ганна Іпатьєва. Згідно з сюжетом п’єси М.Старицького, любовна трагікомедія розігралася в Києві, в районі Гончарі-Кожум’яки, який розташований від Андріївської церкви до Подолу. І творцям постановки вдалося якнайкраще передати атмосферу старовинного Києва – впізнаваного і улюбленого.

У декораціях, де головним символом стала Андріївська церква, крізь яку проростають мальви (втім, як і крізь все, що було на сцені), тонкий натяк на провінційність. Проте, саме велика кількість квітів додала всьому сценічному дійству легкості  та святковості.

Навіть величезна бутафорська свиня, логічно вписалася в загальну атмосферу, стала алегорією не тільки середовища, де мешкають головні герої, які прагнуть «з грязі в князі», а і їх «свинських» вчинків.

This slideshow requires JavaScript.

Фото: Сергій Єфанов 

Органічною за  сюжетом стала і музика, написана композитором Юрієм Шевченком. «У балету є своя мова, мова пластики, сценографії, музики. І це відразу змінює всі акценти – історія залишається все тією ж, але спосіб її розповіді дещо іншій. Я, наприклад, місяця три коливався – чи використовувати  відому пісеньку Голохвастого і компанії «В небі канарєєчка літає …», – ділиться історією створення балету композитор. – Кінець кінцем музика була написана і в руках Володимира Кожухаря моя партитура зазвучала чарівно».

 Проте, веселі куплети «канарєєчки» стали лейтмотивом балету, в якому звучить і кадриль, і танго, коли Проня освоює ази балетного мистецтва в приватному салоні. У той же час, в музичну канву вдало вплетені і народні мелодії, і знаменита «Школа Соломона Пляра».

Костюми героїв, а їх відшито більше сотні – ручної роботи і з натуральних тканин, стилізованих під епоху минулого сторіччя, далекі від класичних балетних. На створення образів Ганну Іпатьєву надихнула творчість Марії Примаченко, а ось костюми для головної героїні – Проні, це вплив сучасного українського художника Владислава Шерешевського. Стьобані ватники, лляні сарафани, багатошарові спідниці та кожухи персонажів рясно декоровані принтами, стрічками, аплікаціями, мереживом і українською вишивкою. Як і декорації, кожен образ «розповідає» про свого персонажа, викликає певні асоціації. Багатство сценічних костюмів стало ще однією родзинкою постановки, додавши їй яскравості, колориту  та неповторність.

Образ Проні  в першому прем’єрному показі втілила Тетяна Андрєєва, якій належить ініціатива постановки цього комічно-містичного балету. В її виконанні Проня – це вже не просто кумедна міщанка, яка мріє вийти вдало заміж. Проня стала мрійливою, закоханою, більш витонченою й романтичною, панянкою, яка щиро бажає знайти своє жіноче щастя. Блискучим творчим прийомом стала її весільна сукня з довгим шлейфом, в який майже силоміць закутували Голохвастова, роль якого виконав Ярослав Ткачук. Граціозний в гарному одязі він здавався чарівним і щирим, а не злим спокусником, спраглим багатства нареченої.

Балетмейстер-постановник Віктор Литвинов  зауважив: «Нам дуже хотілося донести до глядача весь гумор, закладений в п’єсі Старицького, – і додав. – Але дуже складно було мовою танцю передати знаменитий вислів «Проня Прокопівна, вам просили передати, шо ви падлюка».

Можна з упевненістю сказати, що «За двома зайцями» – балет унікальний, він вийшов багатогранним – і містичним, і гумористичним, і драматичним. Крім того, він став дуже гучним акордом на завершення театрального сезону.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Статистика сторінки:
Переглядів сьогодні:
Переглядів у поточному місяці:
Відповідальність за зміст коментарів, що залишають відвідувачі, несуть їхні автори.
Популярне