Козаки не пірнали в ополонки

Читайте також

Різдвяний літературний вечір у Молодому театрі

Подія буде присвячена обговоренню локальних традицій Різдва в різних куточках України, розмовам про віру в дива та святкові зібрання

Благодійний майстер-клас: створення різдвяного віночка

На майстер-класі ви створите різдвяний віночок, який завдяки використанню стабілізованих рослин та природних матеріалів зберігатиме форму та колір до 10 років

Найбільший маркет подарунків Києва від «Всі. Свої»

Організатори обіцяють атмосферу, де поєднуються колядки та електро-етно-поп, новомодні прикраси та дідух, а автентичні страви готуються на сучасних девайсах

Бетховен: «Їхав козак за Дунай» та камерні перлини

Національний будинок музики запрошує на завершальний концерт із серії подій, приурочених до 255-річчя від дня народження Людвіґа ван Бетховена

«Amandante»: Київська прем’єра камерної опери

Національна філармонія України запрошує на прем'єру в Києві камерної опери «Amandante» українсько-нідерландського композитора Максима Шалигіна

Поділитися

Запорожці відзначали свято урочистими церемоніями та гарматними салютами, а традиція зимового купання з’явилася лише в 1990-х роках.

Запорізькі козаки на Водохреща не пірнали в ополонки, і ця традиція ніколи не була частиною української християнської культури. Це твердження підкріплюється історичними свідченнями та дослідженнями, які вказують на те, що святкування Водохреща у козацькі часи мало зовсім інший характер, ніж сучасні практики.

Витоки традиції

Шумило підкреслює, що традиція пірнання в ополонку з’явилася в Україні лише в 1990-х роках і стала популярною завдяки політикам і ЗМІ, які нав’язали цей стереотип як “багатовікову народну традицію”. Він зазначає, що це є спотворенням справжніх національно-релігійних звичаїв, і “моржівство” перетворило значення великого християнського свята на безглуздий ритуал, більше схожий на язичництво.

Святкування Водохреща на Запорозькій Січі

Згідно зі спогадами старого запорожця Микити Коржа, записаними в XIX столітті, козаки на Водохреща збиралися на площі перед церквою, одягнені у найкращий одяг і з озброєнням. Після богослужіння вони виходили до Дніпра, де слухали службу Божу. Коли священник занурював хрест у воду, козаки одночасно стріляли з гармат, створюючи гучний залп. Це свідчить про те, що святкування було урочистим і поважним.

Сучасні реалії та критика

Шумило закликає українців поважати справжні національні традиції та уникати спотворень. Він також звертає увагу на те, що в давнину святу воду після освячення набирали з ополонки для пиття протягом року, а купання в освяченій воді вважалося недопустимим. Це підтверджує його думку про те, що сучасна традиція пірнання в ополонку є нововведенням і не має коріння в українських звичаях.

Отже, традиція пірнання в ополонки на Водохреща є новітнім явищем, яке не має історичних коренів у українській культурі. Запорізькі козаки святкували це велике християнське свято з гідністю та повагою до релігійних звичаїв. Важливо пам’ятати про справжні традиції та їх значення для української культури, щоб не спотворювати їх сучасними інтерпретаціями.