На Подолі спиляли 72-річну шовковицю

Читайте також

Секретар міськради Василькова стверджує, що його відгамселила пані мер

Секретар Васильківської міської ради Богдан Шевчук заявив про "інцидент", під час якого його травмувала міська голова Василькова Наталія Баласинович безпосередньо у приміщенні міської ради.

Відкрито оновлений Бессарабський ринок

У Києві відкрито оновлений Бессарабський ринок.

Житло в Києві додасть у ціні 8–15% у 2026 році

Попри війну, ціни на столичні квартири — як на купівлю, так і на оренду — продовжують зростати.

Чергові відключення на Київщині 11 грудня

У Київській області та столиці 11 грудня запроваджено графіки відключення електроенергії.

Різдвяний літературний вечір у Молодому театрі

Подія буде присвячена обговоренню локальних традицій Різдва в різних куточках України, розмовам про віру в дива та святкові зібрання

Поділитися

На Подолі спиляли багаторічну шовковицю на вулиці Межигірській.

Дерево, яке було частиною міського пейзажу протягом 72 років, знищили за рішенням “Київзеленбуду”, повідомив арборист Володимир Ветроградський.

Шовковиця була не лише окрасою району, а й природним укриттям від спеки влітку, зазначає він. Вона не плодоносила, тому не створювала незручностей для перехожих. За словами арбориста, шовковиці можуть жити до 800 років, тож спиляне дерево ще не досягло навіть середнього віку.

“Ще влітку я оглядав цю шовковицю і думав, що їй варто надати охоронний статус, підрізати гілки, забрати конфлікти з будівлями й зберегти для майбутніх поколінь. Навряд чи хтось міг би уявити, що під час війни це дерево просто знищать”, – зазначив арборист.

За офіційною версією, шовковиця була визнана аварійною. Однак екологи та місцеві мешканці сумніваються в обґрунтованості такого рішення.

“Ліцей навіть не намагався знайти альтернативу – просто віддав дерево на знищення. Хоча вчителі зберегли багато спогадів, ніхто не заступився за нього”, – зазначає Ветроградський.

Ще сім років тому в Києві та інших містах України було багато дерев, які могли стати заповідними, візитівками міста, туристичними магнітами та живими свідками історії, зазначив арборист. Вони рятували від спеки, вітру, регулювали ґрунтовий баланс і вражали своєю величчю. Тепер їх майже не лишилося — лише поодинокі екземпляри, а про решту можна згадувати хіба що на старих фото.