«Щоб не знищив ворог — знищимо самі»

Читайте також

Цього тижня у столиці триватимуть продуктові сільськогосподарські ярмарки

Цього тижня у столиці пройдуть продуктові сільськогосподарські ярмарки.

Ринок праці 2025: де платять понад 50 тисяч гривень та хто став лідером зростання

Наприкінці 2025 року в Україні спостерігається суттєве зростання заробітних плат у сферах будівництва, логістики та послуг.

Без «подвійних» черг: у Кабміні обіцяють адаптувати графіки для киян після тривалих блекаутів

Уряд працює над тим, щоб споживачі, які пережили багатогодинні аварійні відключення, не потрапляли одразу під планові обмеження.

Продукти після Нового року: що подорожчає, а на що впадуть ціни

На початку 2026 року українські супермаркети змінять цінники.

У Раді пропонують підняти мінімальну пенсію до 25 000 грн

Народний депутат Максим Заремський пропонує десятикратне підвищення виплат, щоб забезпечити пенсіонерам «життя, а не існування».

Поділитися

У Голосіївському районі Києва під загрозою зникнення опинилася мозаїка 1970-х років авторства Анатолія Воробйова на фасаді школи №220. Причина — буцімто аварійний стан. Проте замість збереження і укріплення, комунальники обрали простий шлях — демонтаж.

 

Про плани на демонтаж повідомила дослідниця монументального мистецтва Ельміра Еттінгер. Вона іронічно передала логіку чиновників:

«Щоб уникнути знищення від агресора — ми самі її знищимо».

Така позиція викликала хвилю критики серед культурної спільноти, адже мова йде не просто про декор, а про рідкісний зразок українського модернізму.

 

Це одна з лише трьох відомих мозаїк художника Анатолія Воробйова, збережених у Києві:

  • школа №220, Голосіївський район — під загрозою;
  • школа №143, Оболонський район — вціліла, мозаїку обійшли при утепленні;
  • Київське вище училище технологій і дизайну — зняли радянську символіку, але панно зберегли.

Культурна спадщина — чи об’єкт небезпеки?

Активісти наполягають:

  • потрібне укріплення, а не знесення;
  • кожен такий арт-об’єкт — це візуальна пам’ять міста, частина естетичного й історичного коду столиці.

«Війна не знищила ці мозаїки. Їх знищують чиновники», — коментують у соцмережах.

Що можна зробити?

 

🔹 Порушити питання про надання статусу об’єкта культурної спадщини.
🔹 У разі небезпеки — реставрувати або тимчасово демонтувати з гарантією збереження, а не розбити.
🔹 І головне — залучити громадськість і фахівців, а не приймати рішення кулуарно.

Знищення мозаїки — це не просто «ремонт фасаду». Це втрата частини культурної пам’яті Києва, яка, на відміну від сучасних панелей, має художню та історичну цінність.
Поки ще не пізно — влада має шанс замість руйнування показати приклад збереження.