Математика сучасної війни кардинально змінилася. Висока технологічність українського війська сьогодні стала еквівалентом високої мотивації, а замість класичного образу «супермена з автоматом» на полі бою з’явився інтелектуал із пультом від безпілотника. Про взаємодію людей і машин, нову філософію планування операцій та унікальний досвід евакуації за допомогою роботів розповів письменник і військовослужбовець 13-ї бригади НГУ «Хартія» Сергій Жадан під час виступу на оборонній панелі технологічної конференції 2U Tech Forum.
Редакція міського порталу зібрала ключові тези з виступу, які змушують зовсім інакше поглянути на майбутнє Сил оборони.
Про «настрої серед машин» та полк «Лава»
Якщо згадати початок повномасштабного вторгнення — кінець лютого та березень 2022 року, коли колони російської техніки горіли на наших окружних дорогах під Охтиркою чи на Харківщині, — з того часу відбувся колосальний еволюційний стрибок. Наша початкова вразливість раптом стала нашою головною технологічною перевагою. За умови, звісно, якщо ми вміємо цією перевагою грамотно скористатися.
Сьогодні ми говоримо вже не лише про настрої серед людей, а й метафорично — про «настрої серед машин». Статистика і цифри, які ми бачимо щодня, — це не просто про залізо. За кожною цифрою стоїть результат і колосальна праця людей.
Реальний кейс підрозділу:
У нашому корпусі наземні роботизовані комплекси (НРК) та дрони зараз здійснюють близько 80% усієї логістики, а також забирають на себе найбільшу частину евакуацій поранених із поля бою. Те, що починалося як один взвод НРК у бригаді, сьогодні масштабувалося і переросло в цілий полк безпілотних систем «Лава». Це наш новий підрозділ, який працює на принципово нових технологічних засадах.
Проте статистика інколи далека від реальності районів бойових дій. Коли ти купуєш НРК, привозиш у підрозділ і запитуєш у командирів на напрямку: «Скільки вам таких потрібно на місяць?», вони відповідають: «Нам потрібно 15–20 штук лише на одній ділянці». І тоді ти розумієш справжні масштаби потреб.
Зміна математики війни: 50 людей на один дрон-камікадзе
Головний виклик сьогодні — це безпека людей на полі бою. Прозорість лінії ураження, тотальна видимість і камери розвідувальних дронів роблять питання виживання на передовій надзвичайно гострим. Як захиститися людині, коли її бачать абсолютно всі? На допомогу приходять машини.
Війна роботів не означає, що нам потрібно менше людей. Люди далі залишаються головним, найціннішим і найдорожчим ресурсом. Нам просто потрібно більше роботів.
Змінилася сама математика війни: тепер коефіцієнт ефективності вираховується не кількістю бійців безпосередньо в зоні ураження, а кількістю машин, які здатні знищувати ворога, поки особовий склад перебуває в безпеці.
Приклад операції в Куп’янську:
Нещодавно в міських боях у Куп’янську підрозділи «Хартії» застосували комбіновану атаку дронами, щоб знищити потужний опорний пункт росіян у будівлі. У цій операції було задіяно:
Два наземні дрони-камікадзе, які несли на собі 250 кг вибухівки і підірвали споруду;
Ударні повітряні безпілотники з гранатометами та важким озброєнням;
Розвідувальні та спостережні дрони для коригування.
У цій операції безпосередню участь брали від 40 до 50 людей. Це оператори, інженери, механіки, водії, які доставляли апарати, програмісти та вибухотехніки. Але найголовніше — усі ці 50 людей фізично перебували поза зоною ворожого ураження. Більше наших дронів — це менше наших людей під вогнем. Чим більше дронів працює, тим більше людей потрібно в тилу для їхнього обслуговування.
Новий український боєць — не кіношний супермен, а технарь
Через технологічний розвиток повністю змінюються пріоритети підготовки особового складу. Сучасний український боєць мало нагадує стандартні уявлення про «супермена з американських фільмів» з автоматом у руках. Сьогодні боєць — це людина з пультиком від дрона. Найчастіше — це доволі молода людина, яка ще вчора була цивільною, але сьогодні мобілізувалася до Сил оборони й успішно опановує абсолютно нові для себе технічні знання.
Наша головна суперсила — це освіта, технологічна підготовка та лідерство. Свого часу, два роки тому, «Хартія» починала свою рекрутингову кампанію з акценту не на патріотичних гаслах чи зборах, а на тому, що ми гарантуємо бійцям якісну двомісячну підготовку. Це не було рекламним трюком. Наші командири переконані: боєць має виходити на перше завдання максимально навченим. Цей принцип поглиблюється і зараз — навіть перебуваючи всередині підрозділу, військові постійно виїжджають на донавчання, щоб підвищувати кваліфікацію.
Ще одна важлива «фішка» — це ставка на сержантів як на лідерів, що беруть на себе відповідальність за колектив і планування. В армії вкрай важлива ідея внутрішнього зростання, коли вчорашня цивільна людина розкриває свій потенціал, знаходить себе і стає керівником, який чітко усвідомлює, заради чого він ризикує.
Культура планування: фільм «Рух почався»
Будь-який успіх на полі бою зводиться до ретельного планування. «Хартія» цим досвідом щедро ділиться — до нас постійно приїжджають представники інших бригад та корпусів, щоб перейняти стандарти штабної роботи.
Минулого року вийшов документальний фільм про бригаду, який називається «Рух почався». Якщо ви його не бачили, дуже раджу подивитися. Там на прикладі одного з боїв на півночі Харківщини детально показано, як усе починається у штабі. Десятки людей перед моніторами годинами прописують кожну деталь: від похвилинного маршруту руху до найменших варіантів евакуації та відведення бійців із врахуванням будь-яких несподіванок.
Ця технологічність та інноваційність тримається виключно на людських якостях — здатності адаптуватися, вчитися та рухатися вперед.
Звісно, зараз нам потрібно щоразу більше техніки та зброї. Проте філософія лишається незмінною: так, у майбутньому український прапор над Кремлем дійсно може встановити дрон. Але ми маємо чітко пам’ятати, що цим дроном усе одно буде керувати український боєць.
