Богдан Бенюк отримав “Київську пектораль” за кращу чоловічу роль – ВІДЕО

Читайте також

Антоніо Вівальді: «Пори року» в автентичному звучанні

Виконавці спробують відтворити звучання твору таким, яким воно було у XVIII столітті, граючи на інструментах — копіях тих часів та у відповідному строї

Обговорення «Листів до сина» Василя Стуса

На зустрічі, присвяченій темі передачі батьківського досвіду, обговорюватиметься, як Стусів досвід набуває нових значень та стає «класикою»

Виставка «Африка: директ» в Музеї Ханенків

Виставка має на меті стати поштовхом до глибшого знайомства з культурами Африки, зосереджуючись на колоніальних стереотипах та релігійних традиціях

Благодійний вечір від Демократичної Сокири

Запрошуємо провести вечір у затишному просторі Squat 17b на благодійний захід, організований «Демократичною Сокирою» та Squat 17b

У Києві відбудеться гастрономічний фест,

4 жовтня киян та гостей міста чекає справжня кулінарна подорож крізь століття!

Поділитися

Богдан Бенюк отримав театральну премію “Київська пектораль” за “кращу чоловічу роль” – Річарда ІІІ у виставі «Річард ІІІ», режисер Автанділ Варсімашвілі (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка).

«Річард ІІІ» У. Шекспіра — одна із тих п’єс, яка протягом багатьох століть не перестає захоплювати глядачів, режисерів, акторів цілого світу.

Сценічну версію, що її представляє сьогодні театр, здійснив режисер-постановник Автанділ Варсімашвілі, знаний грузинський режисер театру та кіно, художній керівник Тбіліського державного академічного російського драматичного театру імені О. Грибоєдова. Він же є автором музичного оформлення. Художник-сценограф та художник по костюмах Міроні Швелідзе. Для прихильників театру нагадаємо, що у 2003 році митець разом із Робертом Стуруа здійснив на сцені театру постановку «Цар Едіп» Софокла.

Для авторів вистави однією із головних тем стало прискіпливе дослідження сутності небезпечних і незбагненних лабіринтів психології самотньої, приниженої як природою, так і оточуючими, людини. Діалектика перетворення страждання на злочинства й тиранію. Каліцтво Річарда, як це не парадоксально, в інтерпретації режисера дарує йому внутрішню свободу та химерне відчуття влади над людьми. Річард-самітник, позбавлений реальних почуттів, як вправний режисер-лялькар та віртуоз-актор, починає «забавки», які породжує його хворий мозок. Азарт гри призводить до шаленства, «Річард любить Річарда…», за яким безодня.

За кращу жіночу роль премію отримала Христина Микитин >>>