"מוצרט וסליירי" - גאונים מוזיקליים באופרה הלאומית

קרא גם

בני קייב הוזהרו כי יהיה חשוך יותר ברחובות הבירה

בבירה החליטו להפחית את הבהירות של כל פנסי הרחוב. ממשלה מקומית...

הם היו קורעים את ידיהם!

בקייב השמידו ונדלים את חפץ האמנות הידוע "ידיים" על Pejazhka.

מנות כמעט נשכחות מהמטבח האוקראיני

זוהי עוגיה פשוטה שהוכנה מבצק טרי על ביצה ומי גבינה או חמאה. הבצק לוורגונס הוכן כעוגה דקה, חתוכה למלבנים או מעוינים, ובה נעשה חתך פנימי. אחר כך הם סובבו את החלק הפנימי של החתך פעם או פעמיים וטיגנו אותו בשמן רותח עד להזהבה. ורגון הוכנו על ידי בנות במסיבות ערב, עקרות בית לילדות, מיילדות לנכדים.

איך אתה יכול לטוס עבור 850 Hryvnias

לאוקראינים נאמר אילו קנסות עומדים בפניהם על חציית הכביש על אדם שאינו זברה.

ולרי זלוז'ני ולינה קוסטנקו הם אזרחי כבוד של קייב

מועצת העיר קייב הצביעה בעד הענקת התואר אזרח כבוד...

לשתף

10 лютого в Національній опері України відбулася прем’єра одноактної опери “Моцарт і Сальєрі” (М. Римський-Корсаков), написаної за однойменною трагедією О. С. Пушкіна.

Одна з маленьких трагедій О. С. Пушкіна спочатку планувалась як «Заздрість», а пізніше була названа «Моцарт і Сальєрі». За сюжетом, Сальєрі заздрив успіху і таланту Моцарта і тому його отруїв. Саме цей твір спровокував появу легенди, яка є найбільшою помилкою щодо двох композиторів: насправді у Моцарта було набагато більше приводів заздрити Сальєрі.

Опера «Моцарт і Сальєрі» досі не була представлена в репертуарі Національної опери України – цей твір вперше поставлено на сцені театру головним режисером Анатолієм Солов’яненком.

Чи не першорядну роль в глибокому сприйнятті нового репертуарного твору театру зіграли два яскравих соліста – на них, власне, і будується весь драматургічний задум. З партіями музичних геніїв, жоден з яких всупереч фантазіям Пушкіна, в реальному житті не був причетний до смерті або безчестя іншого, успішно впоралися Валентин Дитюк (Моцарт) і Тарас Штонда (Сальєрі).

Для Тараса Штонди партія Сальєрі виявилася дуже символічною: цією роллю він відзначив і 25-річчя своєї творчої діяльності, і 50-річний ювілей. Окрім того, чудовий бас українського артиста найчастіше порівнюють з шаляпінським, а, як відомо, саме Федір Шаляпін був беззмінним виконавцем ролі Сальєрі, аж до еміграції з Совєтської Росії.

מוצרט וסליירי

У прем’єрній виставі Тарас Штонда в черговий раз продемонстрував всю потужність свого голосу, який можна порівняти хіба що з басом іменитого попередника. «Цього вечора я приклав всі зусилля, щоб віддати всю свою душу і свою майстерність, – розповів після прем’єри артист. – Я безмежно вдячний моїй улюбленій київській публіці за такий теплий, щиросердний прийом! Хочу висловити вдячність Анатолію Солов’яненку та Аллі Кульбабі за чудову постановочну роботу, яка дозволила мені самовиразитися в повній мірі. Сподіваюся, що опера «Моцарт і Сальєрі» надовго залишиться в репертуарі нашого рідного театру».

מוצרט וסליירי

Партія Моцарта була делегована молодому і перспективному солістові – Валентину Дитюку. Незважаючи на те, що «попередниками-виконавцями» ролі Моцарта були славетні артисти Сергій Лемешев, Іван Козловський, Костянтин Огнєвий, молодий тенор виправдав очікування і режисера, і глядачів.

«Партія Моцарта стала для мене не тільки новою роллю – в цій опері немає традиційних арій, і це було певною складністю. Весь сюжет побудований на діалозі між двома виконавцями, а це пов’язано з додатковими емоціями. Роль Моцарта дуже багатогранна і вимагає ще більшої глибини, чуттєвості, і цю роль мені належить ще «шліфувати». Сподіваюся, що у наступній виставі глядач побачить ще більше цікавого Моцарта», – поділився після прем’єри Валентин Дитюк.

Анатолій Солов'яненко і Алла Кульбаба

Режисерові-постановнику Анатолію Солов’яненку вдалося майстерно втягнути глядача в інтригу пристрастей двох геніїв, представивши їх внутрішні і зовнішні суперечності. Створення певного настрою у кожній мізансцені, своєрідна характеристика образів і розкриття підтексту – цю роль з успіхом виконав оркестр під управлінням Алли Кульбаби.

Солістів хору, одягнених в чорне (хормейстер Богдан Пліш), режисер розсадив в ложах, по обидва боки бельетажу, поруч із звичайними глядачами, що дозволило ще у більшій мірі бути «причетним» до того, що відбувається на сцені. Сценографія, створена головним художником театру Марією Левитською, «підтримала» режисерський задум: сцена, оформлена в чорний колір зі світловими акцентами – високими канделябрами та свічками, створила ту необхідну камерність, за яку так ратував композитор.

מוצרט וסליירי

מוצרט וסליירי

מוצרט וסליירי

מוצרט וסליירי

מוצרט וסליירי