На Подолі спиляли 72-річну шовковицю

Читайте також

Фестиваль художньої кераміки «ЦеГлина 2025 – Пам’ять глини»

Фестиваль демонструє, як сучасні українські керамісти звертаються до традиційних форм і орнаментів, осмислюючи їх у нових художніх контекстах

Антоніо Вівальді. Концерт «ВЕНЕЦІЙСЬКІ ДЗЕРКАЛА»

Ця програма присвячена подвійним концертам Вівальді, що є справжнім музичним діалогом, де кожна фраза знаходить своє відлуння, а кожен голос — свого двійника

Безоплатні терапевтичні групи для підлітків у Києві

Простір «Місце Сили» запрошує підлітків долучитися до безоплатного курсу терапевтичних груп, що триватиме 3 місяці. Заняття проводять професійні психологи

Язичницьке свято «Велесова ніч» на Щекавиці

На учасників чекає повне занурення в атмосферу стародавнього свята, присвяченого пошані предків та осмисленню межі між світами

Виставка «Рефлексії Буття» Анатолія Мельника

Портрети розкривають внутрішній світ людини, її суперечності та стійкість, а пейзажі стають метафорою духовного простору, де природа відображає людські стани

Поділитися

На Подолі спиляли багаторічну шовковицю на вулиці Межигірській.

Дерево, яке було частиною міського пейзажу протягом 72 років, знищили за рішенням “Київзеленбуду”, повідомив арборист Володимир Ветроградський.

Шовковиця була не лише окрасою району, а й природним укриттям від спеки влітку, зазначає він. Вона не плодоносила, тому не створювала незручностей для перехожих. За словами арбориста, шовковиці можуть жити до 800 років, тож спиляне дерево ще не досягло навіть середнього віку.

“Ще влітку я оглядав цю шовковицю і думав, що їй варто надати охоронний статус, підрізати гілки, забрати конфлікти з будівлями й зберегти для майбутніх поколінь. Навряд чи хтось міг би уявити, що під час війни це дерево просто знищать”, – зазначив арборист.

За офіційною версією, шовковиця була визнана аварійною. Однак екологи та місцеві мешканці сумніваються в обґрунтованості такого рішення.

“Ліцей навіть не намагався знайти альтернативу – просто віддав дерево на знищення. Хоча вчителі зберегли багато спогадів, ніхто не заступився за нього”, – зазначає Ветроградський.

Ще сім років тому в Києві та інших містах України було багато дерев, які могли стати заповідними, візитівками міста, туристичними магнітами та живими свідками історії, зазначив арборист. Вони рятували від спеки, вітру, регулювали ґрунтовий баланс і вражали своєю величчю. Тепер їх майже не лишилося — лише поодинокі екземпляри, а про решту можна згадувати хіба що на старих фото.