Національна філармонія України розпочала свою діяльність у далекому 1863 році, колі було засноване Київське відділення Імператорського російського музичного товариства. Вже на початку 19 століття музичне життя Києва було дуже жвавим. Київські Контрактові ярмарки відвідували такі видатні автори й виконавці, як: Ференц Аркуш, брати Веснявські та інші відомі на той час музиканти.
Економічний підйом, яким відзначалася в ці роки Україна, сприяв тому, що заможні люди охоче підтримували мистецтво й радо брали участь у культурному житті міста, у процвітанні творчої сфери. В 1881 році Рада старійшин київського купецького зібрання одержує дозвіл від Київської міської думи дозвіл на будівництво будинку для розміщення свого клубу. Двоповерховий кам’яний будинок був зведений усього лише за один будівельний сезон. Автором проекту був київський міський і єпархіальний архітектор Володимир Ніколаєв, він же здійснював керівництво будівництвом. Будучи не тільки здатним грамотним архітектором, Ніколаєв мав ще й музичні здібності. Завдяки доскональним знанням законів акустики, Ніколаєву вдалося побудувати зал, який викликав захоплення і артистів і слухачів якістю та силою звуку. Будинок Купецького зібрання швидко придбав славу й популярність у киян. Він став улюбленим місцем проведення різних балів маскарадів, благодійних лотерей, сімейних торжеств, літературних і музичних вечорів.
Серед відомих імен, з якими зв’язана доля Національної філармонії України, слід назвати ім’я Олександра Михайловича Виноградського – видатного й самобутнього диригента. Величезний внесок в історію київської філармонії зробив Микола Віталійович Лисенко – геніальниї композитор та виконавць, основоположник професійної української музики, активний суспільний діяч просвітитель.
Незважаючи на бурхливий початок 20 століття, київська філармонічна діяльність тривала. У цей період на суд слухачів були винесені твори Мусоргского, Дебюссі, Сен-Санса. На гастролях побували Рахманінов. Скрябін, Собінов, Шаляпін, Нежданова й багато іншіх відомих виконавці.
В 1919 році Купецьке зібрання припинили своє існування. Радянська влада не виказувала симпатій до антикомуністичної Купецької Асамблеї й заборонила цю установу. У будинку розмістився Пролетарський будинок мистецтв, а пізніше – Будинок політпросвіщення. Але на цьому перипетії не закінчилися. У черговий раз у будинок колишнього Купецького зібрання перетворився в клуб “Більшовик”, в 30-ті роки тут розмістився Палац піонерів.
Починаючи з 1927 року Державна філармонія здійснювала свою діяльність у Харкові – столиці України, а в 1934 році повернулася в Київ, якому повернули статус столиці. В цей час у філармонії не було свого приміщення. Виступи проходили в різних залах, будинках культури, робочих клубах. В 1937 році при Державній філармонії в Києві з’явився Державний симфонічний оркестр, яким керував Натан Григорович Рахлін.
З початком війни діяльність філармонії була припинена. Під час німецько-фашистської окупації в будинку колишніх Купецьких зборів розміщався німецький офіцерський клуб. Цей будинок – один з небагатьох, що вціліли поблизу зруйнованого Хрещатика.
Після війни, коли йшла робота над генеральним планом відновлення Хрещатика, було вирішено знести будинок колишніх Купецьких зборів, оскільки, незважаючи на свою історичну цінність, будинок перебував в аварійному стані. Проте, будинок уник сумної долі. У напівзруйнованому Києві не було кращого будинку з такою акустикою, яка потрібна для філармонії. Уже в 1944 році філармонія розпочала свою роботу.
Колонний зал філармонії ухвалював величезну кількість справжніх музичних зірок. У різний час у ньому давали концерти Глазунов, Ойстрах, Рахманінов, Лемєшев, Ростропович, Рубинштейн, Руффо, Шаляпін, Лисенко, Ревуцкий. Тут виступав знаменитий український хор ім. Г. Мотузки, Капела бандуристів України, у його стінах починав свою діяльність струнний квартет ім. Лисенка й Київський камерний оркестр.
На честь 120-річчя від дня народження й 50 років від дня смерті Н. Лисенко, Колонному залу Київської державної філармонії було привласнено його ім’я. До100-річчя від дня будівництва будинку Купецьких зібрання, будинку був привласнений статус пам’ятника архітектури, охороняємого державою.
В 80-ті роки кілька серйозних аварій значно погіршили стан будинку. Під час однієї з аварій були затоплені підвали й загинув архів і багата нотна бібліотека. Завдяки наполегливій діяльності директора філармонії Д. Остапенко почалися роботи з реставрації й реконструкції будинку. Перед будівельниками була поставлена мета зберегти історичний вигляд пам’ятника архітектури, а також акустичні властивості Колонного залу ім. Лисенка. Також потрібно було обновити встаткування: режисерський пульт, звукозаписну апаратуру, освітлення та механізми сцени та інше. Оновлена Київська державна філармонія була відкрита в 1996 році.
В 1994 році за багаторічну плідну творчу діяльність і вагомий внесок у розвиток українського музичного мистецтва, згідно з Указом президента України, Київська державна філармонія придбала статус Національної.
