Вони впливають на розвиток громад, розподіляють бюджети, ухвалюють стратегічні рішення, керують майном і землею, вирішують, куди підуть податки та як виглядатиме життя мешканців завтра. Міські голови – це не просто обранці, це ключові фігури в системі місцевого самоврядування. Від їхніх рішень залежить добробут цілих міст і селищ.
Але що ми знаємо про добробут самих очільників громад? Уже понад рік «Київщина 24/7» уважно аналізує декларації мерів області, щоб з’ясувати, хто з них справді живе скромно, а хто – просто уникає питань. Ми вивчили, що вони записали у графах про зарплату, нерухомість, автомобілі й заощадження. І на підставі цих даних сформували рейтинг найбідніших мерів Київщини. Це не просто суха статистика. Це дзеркало, в якому відбивається те, як живуть ті, хто щодня вирішує, як будемо жити ми. У рубриці «Секрети декларацій» ми покажемо: кому дійсно нічого декларувати, а кому є що приховати.
Заробітна плата
Умовний список найбідніших мерів області очолює мер Тетієва Богдан Балагура, його дохід – 184 тисячі гривень на рік. Це 15 тисяч на місяць – тобто менше, ніж у середньостатистичного айтішника-початківця. У Боярці, схоже, міського голову тримають на фінансовій дієті: Олександр Зарубін отримує 29 527 грн на місяць. Замикає трійку мерів-аскетів Крістіна Чорненька з Ржищева – 31 523 грн на місяць. Це не зарплата чиновника, це майже рівень виживання в українському місті.
Далі – Богуслав. Віталій Хоменко, схоже, працює з ентузіазму: 37 714 грн щомісяця. У Березані тимчасово керує Олег Сивак – і живе скромно: 42 617 грн. Не набагато краще і в мера Миронівки: Віталію Савенку нарахували 43 454 грн на місяць. Мер Фастова Михайло Нетяжук – ще один представник «розсудливих» мерів, у нього – 43 656 грн на місяць. Мер Узина Віталій Гринчук щомісяця отримує 49 979 грн. В мера Броварів Ігоря Сапожка – трохи більше, 50 411 грн. А замикає десятку найменш оплачуваних керівників громад мер Кагарлика Олександр Панюта, який отримує 50 771 грн щомісяця. На фоні колег, які легко перетинають межу у 90-100 тисяч гривень на місяць, ця десятка виглядає або як волонтери при владі, або як ті, хто ще не навчився «оптимізувати бюджетні виплати». І це вже тема для зовсім іншої розмови.
Нерухомість
Мер без даху над головою – звучить як байка, але у Київській області це майже реальність. У топі скромників опинилася Наталія Баласинович, голова Василькова. У декларації – жодної нерухомості. Взагалі. Лише факт користування чужою квартирою в Києві. І та належить жінці з прізвищем, яке чомусь зустрічається ще в кількох сумнівних об’єктах. Хто така пані Цвєткова – лишається загадкою, як і джерело гостинності.
На другому місці – Анатолій Федорук, мер Бучі. У його особистій декларації – тиша. Зате дружина – власниця цілого портфеля об’єктів: квартири, аптеки, офісів, гаражів і ще десятків приміщень. Немає майна – немає питань, правда? Навіщо декларувати, якщо можна «скромно» жити на все готове. Мер Вишневого Ілля Діков теж оформив все майно на дружину. Квартири, гаражі, земля. Сам же, судячи з документів, живе, як аскет.
На четвертому місці – в.о. голови Березані Олег Сивак. Усе його майно – це квартира на 63 квадрати і земельна ділянка, придбана ще у 2022 році. Порожнеча декларації виглядає правдоподібно – на фоні інших майже святість. Боярський міський голова Олександр Зарубін – ще один ледь не міфічний персонаж. У нього лише одна земельна ділянка – і все.
Крістіна Чорненька з Ржищева тримає марку скромності. У власності – лише квартира в Києві площею 49,2 кв. м. Можливо, приклад для наслідування, а можливо, просто вміє ховати активи краще за інших. Мер Кагарлика Олександр Панюта теж не блищить нерухомістю. Має лише одну земельну ділянку – і ту в межах громади. Мер Броварів Ігор Сапожко також у переліку стриманих. Дві земельні ділянки – і все. Жодного будинку, жодної квартири. Чи то живе на дачі, чи то просто не афішує реальний стан справ.
Мер Миронівки Віталій Савенко задекларував лише одну квартиру й кілька скромних гаражів. Справжній аскет чи майстер маскування – не зрозуміло. І, нарешті, десятий у списку – мер Вишгорода Олексій Момот. Квартира на двох із дружиною і житловий будинок у тому ж місті. На фоні земельно-палацових володінь колег по області – виглядає цілком скромно.
Транспортні засоби
Якщо пошукати найбіднішого мера Київщини за автопарком – то Олександр Зарубін з Боярки може сміливо відкривати список. У нього – глуха тиша на колесах: ні авто, ні навіть велосипеда. Та ж ситуація у Віталія Савенка з Миронівки – не задекларував узагалі нічого.
Не відстає і міський голова Кагарлика Олександр Панюта – ані старої «копійки», ані мопеда. В декларації – нуль. Мер Переяслава В’ячеслав Саулко, як і міська голова Сквири Валентина Левіцька, теж обходяться без транспорту. Поки колеги ганяють на джипах, ці мери демонструють транспортну порожнечу. Можливо, це нова етика влади – або просто все записано на когось іншого.
До топу скромників потрапив і Богуславський мер Віталій Хоменко. Його Audi A6 1995 року – це вже майже антикваріат. Коштувала ця легенда німецького автопрому 49 тисяч гривень. Менше, ніж новий айфон. Мер Вишневого Ілля Діков – ще один фанат скромності. У його власності – лише Chevrolet Niva 2008 року. Ціна на момент покупки – 85 тисяч гривень. У наш час – це навіть не середній електросамокат.
Олександр Туренко, мер Українки, вразив несподіваним хистом до автознижок. Його Mercedes-Benz Vito обійшовся всього у 85 тисяч. На ринку така автівка коштує щонайменше вчетверо більше. Та й Toyota FJ Cruiser за 412 тисяч – теж з категорії автомобільних чудес. Міський голова Фастова Михайло Нетяжук – мер з ностальгією. У 2019 році він орендує у рідного батька старенький ВАЗ 2104. У 2022 році додає до арсеналу SsangYong Korando 2014 року. Парк чиновника, який виглядає як гараж у бабусі.
І закриває десятку аскетів Наталія Дзюба з Яготина. Її Toyota RAV-4 2007 року виглядає солідно – але лише на папері. Вартість на дату покупки – 237 тисяч гривень. Навіть тоді – це була не преміум, а надійна середньостатистична машина.
Грошові активи
Є серед мерів Київщини такі, що живуть майже за межею бідності – принаймні за їхніми деклараціями. Абсолютний рекордсмен цього антирейтингу – міська голова Яготина Наталія Дзюба. Вона не задекларувала жодної копійки. Ні готівкою, ні на рахунках. Повна фінансова порожнеча. На другій позиції – міська голова Ржищева Крістіна Чорненька – ні рахунків, ні готівки. Замикає трійку фінансової стриманості мер Миронівки Віталій Савенко – в декларації чисто, як у монастирській келії.
Четвертий – Олександр Панюта, мер Кагарлика. Жодної згадки про кошти. Складається враження, що у цих містах голови декларують лише те, що вже давно не заховати під подушкою. П’яте місце займає мер Березані Олег Сивак. Він декларує 4 тисячі доларів і 100 тисяч гривень – як для мера, це бюджет вихідного дня депутата районної ради. І це – вся його фінансова подушка.
Боярський мер Олександр Зарубін теж не виблискує активами: лише 190 тисяч гривень готівкою. Після них – Узинський голова Віталій Гринчук. Усе майно – 211 тисяч гривень готівкою і трохи дрібниці на рахунку. Сьоме місце – в.о мера Білої Церкви Володимир Вовкотруб. Його готівка – 289 650 грн. Ні доларів, ні євро, ні банківських рахунків. Можливо, він просто принципово не довіряє валюті. А можливо, «валюта» давно живе в іншому обліку – родичів, знайомих чи фірм.
Голова Таращі Михайло Кривошеєв теж у клубі скромників. У готівці – 75 тисяч гривень, 10 тисяч євро й 20 тисяч доларів. Рахунки – на рівні кишенькових витрат. Для простого громадянина – це непогано. Для мера – скромно. Для політика – підозріло. І замикає десятку мер Славутича Юрій Фомічев – 13 400 доларів готівкою й кілька банківських рахунків з дрібними сумами – все, чим може похвалитися очільник міста. Принаймні на папері.
Висновок
Цифри в деклараціях – це не просто формальність. Це індикатор прозорості, відповідальності та публічної довіри. І коли мер великого міста не декларує жодної квартири, авто чи заощаджень, це викликає запитання не менше, ніж наявність елітних маєтків і мільйонів у готівці. Бо міський голова без житла – це як банкір без рахунку: формально можливо, але підозріло.
Найбідніші мери Київщини, згідно з офіційними деклараціями, виглядають або як святі, або як фахівці з фіскального маскування. Одні – дійсно скромні управлінці, які, можливо, не нажили нічого, бо працювали не для себе. Інші – вочевидь, просто не показують реального майнового стану, використовуючи родичів, довірених осіб або інші лазівки.
Авторка: Катерина Чабанюк
