Про плани на демонтаж повідомила дослідниця монументального мистецтва Ельміра Еттінгер. Вона іронічно передала логіку чиновників:
«Щоб уникнути знищення від агресора — ми самі її знищимо».
Така позиція викликала хвилю критики серед культурної спільноти, адже мова йде не просто про декор, а про рідкісний зразок українського модернізму.
Це одна з лише трьох відомих мозаїк художника Анатолія Воробйова, збережених у Києві:
- школа №220, Голосіївський район — під загрозою;
- школа №143, Оболонський район — вціліла, мозаїку обійшли при утепленні;
- Київське вище училище технологій і дизайну — зняли радянську символіку, але панно зберегли.
Культурна спадщина — чи об’єкт небезпеки?
Активісти наполягають:
- потрібне укріплення, а не знесення;
- кожен такий арт-об’єкт — це візуальна пам’ять міста, частина естетичного й історичного коду столиці.
«Війна не знищила ці мозаїки. Їх знищують чиновники», — коментують у соцмережах.
🔹 Порушити питання про надання статусу об’єкта культурної спадщини.
🔹 У разі небезпеки — реставрувати або тимчасово демонтувати з гарантією збереження, а не розбити.
🔹 І головне — залучити громадськість і фахівців, а не приймати рішення кулуарно.
Знищення мозаїки — це не просто «ремонт фасаду». Це втрата частини культурної пам’яті Києва, яка, на відміну від сучасних панелей, має художню та історичну цінність.
Поки ще не пізно — влада має шанс замість руйнування показати приклад збереження.
