Театр російської драми ім. Лесі Українки

Читайте також

Презентацію роману Кей Хроністер «Болотяна дружина»

Це подія, присвячена жанру південної готики, де крізь туман та болотяні випари проступають жахливі таємниці родини Геддеслі

«Поштові символи державності. Історія розвитку української філателії»

Ця ініціатива розглядає поштову марку не лише як знак оплати, а як важливий інструмент державотворення, політичний жест та художній документ епохи

Презентація роману Роксолани Сьомої «Мамуся»

Це щира розповідь про жінку, яка втратила майже все, але знайшла в собі надлюдську силу для боротьби за майбутнє свого сина.

Презентація каталогу виставки «Олександр Мурашко. Київські вібрації»

Національний музей «Київська картинна галерея» запрошує на презентацію каталогу виставки «Олександр Мурашко. Київські вібрації»

Презентація книжки Павла Штепи «Московство»

«Московство» — це смілива інтелектуальна праця українського мислителя Павла Штепи, написана ще в еміграції, яка залишається напрочуд актуальною й сьогодні

Поділитися

Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки розташований в історичному центрі Києва, поруч зі станцією метро Театральна, поблизу оперного театру, Золотих воріт і Хрещатика. Зараз Київський театр російської драми займає будинок колишнього театру Бергоньє.

Історія театру Російської драми в Києві почалася з театру-антрепризи актора та режисера Миколи Соловцова. Його театр почав працювати в 1891 році. Перші вистави йшли в приміщенні нинішнього театру ім. Івана Франка. Надалі трупа стала постійною, і поклала початок Київському державному російському драматичному театру в Києві.

У березні 1919 року театр Соловцова був націоналізований, і перейменований у Другий театр Української радянської республіки ім. В.І. Леніна. Наприкінці липня 1919 року у Київ увійшли війська Денікіна й театр припинив свою роботу аж до початку 1920 року. 1926 рік ознаменувався черговими змінами долі театру: Київський окружний виконком затвердив наказ про організацію Російської державної драми, і вже в жовтні 1926 року театр розпочав свій перший сезон.

Ім’я Лесі Українки театру російської драми було привласнено в 1941 році. З початком Великої Вітчизняної війни театральна трупа розпалася, багато акторів продовжили артистичну діяльність в евакуації. В 1942 році головний режисер русского драматичного театру ім. Лесі Українки Костянтин Хохлов зібрав трупу в Караганді, а в травні 1944 року актори разом з режисером повернулися в Київ.

За високі заслуги в області культури й мистецтва Національний театр російської драми ім. Лесі Українки в 1946 році був нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора, а в 1966 році театру привласнили звання академічного. В 1994 році на чолі театру встав народний артист України Михайло Резникович.

Безліч талановитих і відомих людей працювали в різний час у Національному академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки в Києві. Далеко за межами України відомі імена акторів: Олега Борисова, Павла Луспекаєва, Кирила Лаврова, Ади Роговцевої, Анатолія Хостикоєва, режисера Георгія Товстоногова. Спектаклі з репертуару Театру ім. Лесі Українки: “Живий труп” Л. Толстого, “Варшавська мелодія” Л. Зоріна, “Мораль пані Дульскої” Г. Запольської, “Дерева вмирають стоячи” А. Касони, стали справжньою легендою серед шанувальників театрального мистецтва, а комедія О. Уайльда “Як важливо бути серйозним” іде на сцені театру вже більш 15 сезонів.