У Києві у Софійському соборі виявили диявола-невдаху

Читайте також

Чверть киян почали споживати більше світла під час відключень

Парадокс листопада показав, що навіть за тривалих знеструмлень частина мешканців столиці не лише не скоротила, а й збільшила споживання електроенергії.

Рішуча. Справжня. Небайдужа — сучасна українська жінка

17 грудня Київ став центром сили ідей та сміливих рішень. She Congress перетворився на простір, де народжуються нові сенси, партнерства та імпульси для розвитку в часи змін.

Майдану Незалежності – особливий статус

Мешканці столиці закликають міську владу  вжити невідкладних заходів для належного вшанування пам’яті полеглих захисників та захисниць України шляхом надання головній площі країни – Майдану Незалежності – особливого статусу.

У Києві чоловік торгував шоколадом з психотропними грибами

У Києві затримали 31-річного чоловіка, якого підозрюють у незаконному придбанні, зберіганні та збуті психотропних речовин.

Директор Чорнобильської АЕС попередив про загрозу

Захисна конструкція над четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС, пошкоджена на початку 2025 року внаслідок російського удару, залишається критично вразливою і новий удар РФ може зруйнувати її.

Поділитися

На одній із фресок XI століття Софійського собору в Києві дослідники виявили малюнок, який може вважатися першим відомим зображенням диявола в історії українського мистецтва. Про це повідомила художниця, мистецтвознавиця й кураторка мистецьких проєктів Олена Грозовська.

Він вже тоді відображав народні уявлення про нечисту силу та демонологію, характерні для українських християн. Цікаво, що «український чорт» того часу постає не як грізний ворог, а як невдаха та комічний персонаж – це одразу помітно на фресці.

Олена Грозовська опублікувала зображення диявола, який летить у безодню після падіння з неба та зазначила, що вже у XI столітті персонаж виконував, скоріше, комедійно-ілюстративну роль для віруючих, а його ідентифікація відбувалася саме через акт падіння.

«У цій ранній іконографії ще немає усталених «сатанинських» атрибутів: роги, хвіст, копита та інші тваринні ознаки, які згодом стали невід’ємними атрибутами нечистого, з’являться пізніше. Нині диявол впізнається лише за своїм падінням», – пояснює Олена Грозовська.

Мистецтвознавиця наголошує, що ця рання робота заклала основу для подальшого розвитку української демонології. Форма персонажа, його пропорції та навіть комічна «пухкість» сідниць відсилають до народних вертепів і картин пізнішого часу, де нечиста сила завжди постає у гротескних та пародійних образах.

«В українському фольклорі диявол майже завжди комічний. Він постає пародією на Бога, невдахою, якого навіть кмітливий козак може обіграти. На відміну від російської традиції, де диявол – фатальна, непереборна сила, у нас він здебільшого лукавий, смішний і безпорадний», – підкреслює художниця.