Майже шість років пройшло з того часу, як у репертуарі Національної опери у постановці головного режисера театру Анатолія Солов’яненка з’явилася опера Миколи Лисенка «Наталка Полтавка».

І це вже 9-та постановка у театрі, починаючи з 1936 року. Опера, у якій яскраво представлено український побут, традиції та народні пісні, по праву зайняла гідне місце в репертуарі й запала в душу українському глядачеві. Це зайвий раз свідчить про те, що твір є перлиною українського мистецтва.

У різні часи головні партії у цій опері виконували яскраві представники оперного мистецтва. Цього разу буде особлива нагода почути обох братів Приймаків в одній постановці, бо таке трапляється не часто. Хоча природа наділила братів різними за тембром голосами – Петро Приймак баритон, а Павло Приймак – тенор, зовнішньо вони дуже схожі. І, як свідчать самі близнюки, навіть грим не рятує. Саме такий випадок якось трапився в опері «Наталка Полтавка». «Наші сцени йдуть підряд, – згадує Петро. – Я у партії Миколи відспівую і швидко йду за паркан, і тут з’являється брат в образі — засмучений і закоханий. Він співає: «Сонце низенько, вечір близенько, вийди до мене, моє серденько…» В залі, замість співчуття — сміх: «Як артист так швидко перевдягнувся?».

Зіркову компанію братам – Павло Приймак (Возний Тетерваковський, жених Наталчин) та Петро Приймак (Микола, далекий родич Терпилишин) складуть їхні колеги: Наталія Николаїшин (Наталка), Наталя Кисла (Горпина Терпилиха), Василь Колибаб’юк (Виборний Макогоненко), Дмитро Кузьмін (Петро, коханий Наталчин).

Постановний склад: диригент-постановник – Мирослав Скорик; режисер-постановник – Анатолій Солов’яненко, хормейстер-постановник – Богдан Пліш; художник костюмів – Наталія Кучеря; балетмейстер-постановник – Аніко Рехвіашвілі. Диригенти: Микола Дядюра, Богдан Пліш.