Глядачі зайняли свої місця і з нетерпінням чекають початку вистави. Тут з’являється працівник з драбиною, ставить її тут і там, і ніби щось ремонтує. Всі думають, що виникли якісь технічні неполадки. І раптом з другого поверху з ним вітається ще один хлопець.
«Працівник» же виявляється артистом (Олександр Вознюк), який виконує роль Беппо в опері Доніцетті «Рита». Беппо просить музику для Рити, і музиканти заходять в зал для глядачів, сідають і починають «будити» Риту. На сцені грає квінтет дерев’яних духових інструментів під керівництвом диригента Костянтина Старовицького.
Заспана героїня «встає» десь за бордюром на другому поверсі залу, після чого спускається сходами театру в Артистичну вітальню, і починається дійство.
До речі, Артистична вітальня або мала сцена Музичного театру (Київський муніципальний академічний театр опери і балети для дітей та юнацтва) відкрита була зовсім недавно, і на її сцені успішно відбулися вже дві прем’єри: опери «Бастьєн і Бастьенна» В.А.Моцарта та «Рита»Г. Доніцетті. Обидві вистави зняті в традиціях мюзиклів або «ситком-опер», а герої носять на собі сучасний одяг. Але справжня музика залишається вічною і актуальною через століття.
Прима
В обох операх вдалося побачити і почути в головних жіночих ролях Дар’ю Литовченко. Її сопрано звучить природньо і потужно, і дійсно змушує тремтіти серця. Дар’я прийшла в Музичний театр у вересні минулого року, але за такий короткий період встигла виконати кілька провідних партій і зіграти в мюзиклах і казках.
Крім того, вона виконує партії в операх, поставлених на Великій сцені Національної музичної академії ім. П.І.Чайковського, а саме грає Маргариту в опері Ш. Гуно «Фауст» і Земфіру в «Алеко» С.Рахманінова. Рекомендую всім особливо послухати «Фауста» і ознайомитися з творчістю на сайті співачки – darialytovchenko.com.
У цій же опері Дар’я грає головну героїню – Риту, господиню невеликого однойменного готелю. Готель побудований на гроші колишнього чоловіка Рити – пірата, який потонув у морі, як вважає головна героїня. Рита постійно б’є свого нинішнього чоловіка Беппо і змушує його працювати. Що може бути веселіше? Але раптом у готелі по дорозі в Алжир з’являється Гаспар (Микола Ільченко), колишній чоловік, він же пірат, який виявляється живим. І тут-то все і починається.
Дар’я Литовченко в спектаклі виявляє не тільки свій талант оперної співачки, а й чудовий артистизм, легко і невимушено граючи на сцені і бігаючи туди-сюди по залу для глядачів і на другий поверх, щоб сховатися від свого пірата.
«Мені подобається працювати з різними режисерами, кожен з них дає щось своє. Дмитро Тодорюк (режисер «Бастьена і Басстьенни» – авт.) навчив мене переживати кожну емоцію і кожне слово моєї героїні по-справжньому. На одній з репетицій він сказав дуже гарну фразу: “Ви з Бастьєнною дуже схожі, в цьому і вся складність. Найскладніше грати саму себе”. Режисер ділився з нами своїм акторським досвідом, розповідав, з якими труднощами зіткнувся особисто він, і що нам потрібно робити, щоб цього уникнути », – каже Дар’я.
Творець
У свою чергу оперу “Рита” поставила молодий режисер Лада Шиленко, так само недавня випускниця Національної музичної академії ім. П.І.Чайковського. Відчувається, що дівчина готова нести оперу в маси, і при цьому творити, використовуючи всілякі ефекти, наприклад, близькість до глядачів, сучасні костюми, тривимірність і двоповерховість.
«Особливістю роботи Лади Шиленко було те, що вона не любила зупиняти дію, ми грали номер від початку до кінця, а потім вже робили “розбір польотів”. Щось в цьому є, бо при частих зупинках складніше потім увійти в потрібний стан героїв. Лада використовувала для дії другий поверх Малої сцени, це було красиво», – розповідає Дар’я Литовченко.
«Я дуже вдячна своїм артистам, дирекції театру, яка дозволила здійснити цей проект. Я дуже рада, що це молоді артисти, молоді таланти, які вже успішно працюють на оперній сцені. Своєю постановкою ми хотіли популяризувати жанр опери. Для цього ми зробили перенесення в сучасність. Ми зробили переклад на українську мову. Особливо хотілося привернути молодого глядача, старшокласників і студентів, які поки не дуже розуміють оперне мистецтво, але нам хотілося відкрити для них цей жанр».
Як повідомила Лада і керівництво театру, наступною в артистичної вітальні буде постановка опери Віталія Кирейка “У неділю рано …” за мотивами повісті Ольги Кобилянської.
«Сьогодні в залі був присутній Віталій Дмитрович Кирейко, дуже відомий український композитор, якому в цьому році виповниться 90 років. І саме до цієї дати мені б дуже хотілося втілити в життя постановку його опери “У неділю рано …”
Театр
«Мала сцена відкрила нові творчі перспективи. Глядач знаходиться так близько від артистів, що починає відчувати себе частиною дії, – зазначає Дарина Литовченко. – Я дуже сподіваюся, що відкриття Малої сцени театру принесе за собою безліч цікавих прем’єр в наступних сезонах ».
Дійсно, під час вистав виникає ефект повної присутності, і дія будується таким чином, щоб залучити глядача. У разі останньої опери здається, ніби ми є постояльцями готелю «Рита» і спостерігаємо сцени в розвитку. Так і хочеться стрибнути на сцену і забронювати номер і собі.
«Всього два роки тому в цій залі відбувалися ярмарки та виставки. Глядачі були незадоволені і писали листи, звернення. Зрештою департамент культури КМДА поклав цьому край і сказав: «Давайте будемо освоювати цю сцену». Ми її назвали «артистичною вітальнею», це поки робоча назва. Ми вирішили, що будемо цей зал адаптувати для камерних малих заходів – невеликих опер, камерних концертів», – розповідає заступник директора театру Богдан Собуцький.
Було, правда, дещо спекотно, хоча може це якраз і додавало до опери додаткого південного колориту.
«У нас взимку тут дуже холодно, а влітку, як сьогодні, спекотно. Але ми будемо над цим працювати. Зробимо систему кондиціонування і будемо використовувати зал цілий рік. Вже запланований спектакль на вересень, «Риту», я думаю, ми повторимо в листопаді, коли не буде так спекотно. Але думаю, протягом цього і наступного, ювілейного 35-го сезону, ми за допомогою міськадміністрації зможемо повністю зал обладнати як Малу сцену», – обіцяє Собуцький.
Побажаємо театру удачі на цьому шляху, тим більше, що є великі перспективи, як в залученні кадрів, так і технічному оснащенні Малої сцени для створення вражаючих 3D-ефектів.
© Герман Богапов
Стаття вийшла у тижневику “Дзеркало тижня” у редагованому вигляді
