День вишиванки

Читайте також

З 9 до 14 грудня у Києві відбудуться продуктові сільськогосподарські ярмарки

Цього тижня у столиці пройдуть продуктові сільськогосподарські ярмарки.

She Congress 2025: історії рішучості жінок, що змінюють бізнес

17 грудня 2025 року в Києві SHE Congress 2025 під егідою WoMo об’єднає власниць бізнесу, керівниць, медійниць, культурних діячок і волонтерок.

ПриватБанк подовжив картки на 30 місяців

ПриватБанк автоматично подовжив строк дії всіх платіжних карток на 30 місяців, що дозволяє клієнтам продовжувати їх використання без необхідності перевипуску.

На Бессарабському ринку завершують підготовку до запуску гастрономічного проєкту “Бессарабка. Ринок їжі”

В рамках гастрономічного проєкту "Бессарабка. Ринок їжі" на Бессарабському ринку планують відкрити 17 фудкорнерів та окремий бар,

Відключення світла 5 грудня

У п'ятницю, 5 грудня, у всіх регіонах України будуть діяти погодинні графіки відключення світла.

Поділитися

15 травня, у третій четвер місяця, відзначається День вишиванки в Україні. У 2006 році Леся Воронина, студентка Чернівецького національного університету, запропонувала своїм одногрупникам прийти на заняття у вишитих сорочках. Такий жест став ініціативою, що завдяки соцмережам поширився на всю країну. Відтак, маємо нагоду пригадати, а якою була традиційна вишита сорочка в Київському регіоні.

Найбільш поширеними техніками на Київщині були: «вирізування», «лиштва», «зерновий вивід», «настилування», «набирування», «верхоплут», «штапівка», «коса гладь» тощо, – розповідає Український інститут історії моди. 

Основні кольори вишивки на Північній Київщині – білий, червоний та синій, а на Південній Київщині – білий та жовтий. З другої половини ХІХ століття синій починає замінюватися чорним кольором.

Найкращу та найбільш майстерно вишиту сорочку вдягали, звісно ж, на весілля. 

Її вишивали на тонкому, білому полотні, рукава повністю вкривали вишивкою червоною заполоччю. Часто весільну сорочку жінка берегла у скрині ціле життя.

Старші жінки носили вже скромніші, не такі барвисті сорочки, та й кількість вишивки на них зменшувалася.

Чоловічі сорочки у ХІХ столітті відрізнялися від жіночих довжиною та відсутністю вишивки на рукавах.

У будень не вдягали пишно вишитих із тонкого полотна сорочок. Одяг «до роботи» був стриманим, практичним, однак оздоблений лаконічною, мінімалістичною вишивкою.

У піст не носили одяг яскравих кольорів. Вбиралися у сорочки, вишиті білим, чорним, синім, коричневим.

На виготовлення однієї сорочки потрібно було від 6000 до 8000 метрів нитки, виготовленої вручну.

Раніше селянки переважно вишивали самі для себе. Як промисел на Київщині це почало розвиватися з 1913 року. Створювалися осередки у містах Кагарлик та Сміла, селі Скобці.