15 жовтня на сцені Національної опери Украиїни дивіться одразу два спектаклі: одноактну оперу «Алєко» та прем’єру одноактного балету «Половецькі танці».
Сергій Рахманінов написав оперу «Алєко», коли йому було лише 19 років. Написання опери було звичайним навчальним завданням для випускника композиторського факультету консерваторії. Рахманінова надзвичайно захопило це завдання. Лібрето для опери за поемою О.Пушкіна «Цигани» було написано відомим театральним діячем Володимиром Немировичем-Данченко. Опера була створена за винятково короткий термін – 17 днів, що свідчить про надзвичайний талант молодого композитора та його пристрасну захопленість цією роботою. Прем’єра відбулася у 1893 році та мала не аби який успіх.
Цей юнацький твір Рахманінова привернув до себе пильну увагу та захоплення П.І.Чайковського, який сприяв його постановці та навіть просив у молодого композитора дозволу давати «Алєко» разом з його власною одноактною оперою «Іоланта».
Одним з перших виконавців ролі Алєко був Федір Шаляпін, друг Рахманінова. Каватина головного героя Алєко «Весь табір спить» віднесена до кращих творів оперного мистецтва.
Прем’єра на київській сцені відбулася 19 березня 2010 р.
Головні партії виконують: В’ячеслав Базир (Алєко), Оксана Крамарєва (Земфіра)
Олег Філіпенко (молодий циган), Богдан Тарас (старий циган, батько Земфіри),
Людмила Циган (стара циганка).
«Половецькі танці» є фрагментом опери «Князь Ігор» О.Бородіна.
Над створенням опери «Князь Ігор» Бородін працював 18 років, починаючи з 1869 року. Один з фрагментів опери – «Половецькі танці» композитор створив влітку 1875 року. Показані в колі друзів, вони викликали фурор. Повністю опера так і не була завершена. Її після смерті композитора на основі залишених ескізів дописав О.Глазунов, а М.Римський-Корсаков оркестрував більшу частину клавіру. «Половецькі танці» були поставлені хореографом Л. Івановим, що справило на публіку колосальне враження.
У 1909 році звернувся до музики Бородіна М. Фокін, видатний російський хореограф-новатор, який наполегливо шукав шляхи поповнення репертуару російських сезонів у Парижі, організованих Дягілєвим. Фокін поставив «Половецькі танці» заново, навмисне нічого не взявши з оперної постановки Л. Іванова.
Ідея створення нової постановки «Половецьких танців» на сцені Національної опери належить художньому керівнику балету Аніко Рехвіашвілі, яка розповіла: «Половецькі танці – це абсолютно нова постановка, це прем’єра, яка присвячена 150-річчю театра. Спочатку ми готували лише фрагмент, але з’явилася ідея розширити його до одного акту, узявши музику увертюри до опери «Князь Ігор». Таким чином, глядачі побачать одноактний балетний спектакль, який складається з двох картин: перша – це Київська Русь, русичі, та друга – це половецький стан з танцями. Тому, що стосується хореографічного тексту, то це повністю авторська робота. Безперечно, читаючи музику Бородіна, розумієш, який характер він надає тому чи іншому епізоду. Але наше прочитання абсолютно інше: залучена інша кількість солістів, і взагалі – це інша історія… У рамках святкування ювілею театру балетна трупа покаже «Половецькі танці» в Японії. Але перед тим відбудеться прем’єра в Україні. Ми маємо намір надалі не зупинятися і після гастролей в Японії вийдемо з цим твором вже за участі хору».
