Зима 2026 року стала справжнім іспитом на витривалість для столичного фуд-ритейлу. Поки одні інвестують сотні тисяч у кіловати, інші змушені назавжди зачиняти двері. Яку ж ціну платять ресторатори за можливість зварити каву в умовах блекаутів.
Втрати: хто пішов з ринку?
Січень та лютий стали фатальними для кількох знакових місць. Через постійні відключення та космічні витрати на генератори зачинилися:
-
«Чайка», Druzi Cafe та мережа Krendel.
-
На паузі: Station Pizza на Подолі, кафе «Стріла» та IDILLIO.
Дехто з них сподівається на релокацію, проте більшість визнає: працювати в режимі повної невизначеності стало економічно неможливо.
Ціна автономності: реальні цифри
Ресторатори, що залишилися, вимушені ставати енергетиками. Вартість підтримки життя одного закладу вдень вражає:
| Заклад / Власник | Система живлення | Витрати |
| Ponchyk Boy | Інвертори + акумулятори (36 кВт) | ~4 500 грн / день |
| Євген Клопотенко | Потужні генератори + газ | ~1 500 грн / година |
Кейс Ponchyk Boy: Заклад відмовився від гучних генераторів о 5:30 ранку, щоб не турбувати мешканців центру. Вони встановили інверторну систему та резерв води, що дозволяє працювати автономно. Попри те, що проєкт зараз працює «в мінус», ціни на пончики не піднімають.
Стратегії виживання від Клопотенка
Євген Клопотенко («100 років тому вперед», «Полтава») ще влітку зробив ставку на оптимізацію:
-
Газифікація: Перехід на газ там, де це технічно можливо.
-
Меню «Блекаут»: Спрощення страв до мінімальної кількості процесів.
-
Принципова позиція: Не включати вартість пального у чек, оскільки це все одно не перекриє реальних збитків, а лише відлякає гостя.
Контекст: Витрати у 1500 грн на годину — це понад 15-18 тисяч гривень за одну зміну лише на електроенергію. Це фактично з’їдає весь маржинальний прибуток середнього закладу.
