У відвертому ексклюзивному інтерв’ю співак Ігор Целип ділиться тим, як пережив 2025-й: що змусило його переглянути творчий шлях, які внутрішні відкриття стали ключовими та як війна вплинула на його музику. Артист розповідає про майбутні проєкти, нове бачення сцени й плани, які вже формують його наступний рік.
Що найбільше вплинуло на твоє творче бачення цього року? Чи були моменти, які змусили подивитися на свою роботу інакше?
Цей рік сильно «перезібрав» моє бачення творчості. Я почав більше звертати увагу не на темп, а на глибину — на те, що саме я хочу сказати й навіщо. Було кілька моментів, коли я реально зупинявся і питав себе: «А чи чесно я це роблю?» І це змусило мене трохи змінити підхід. Я став обережнішим із енергією, але відвертішим у тому, що випускаю в світ. Мені важливо залишати після себе щось справжнє.
Як ти зараз відчуваєш свій розвиток — особистий і професійний? У чому найбільший прогрес?
Я бачу в собі більше сталості. Мабуть, це головна зміна. Я навчився не поспішати й не втрачати центр тяжіння, навіть коли зовні все хитке. Як артист — я виріс у чесності. Я менше думаю про форму та зовнішню картинку, більше — про зміст. І від цього музика стає глибшою, емоційнішою. Це дуже відчутно на виступах.
Чи були цього року відкриття про себе, які раніше здавалися неможливими або неочевидними?
Я відкрив у собі здатність тримати паузу й не боятися її. Раніше мені здавалося, що треба постійно щось робити, рухати, створювати. А цього року я вперше дозволив собі зупинитися й не вважати це слабкістю. І знаєш — саме в паузах інколи народжується нове. Ну і, звісно, я знайшов у собі більше витримки, ніж думав. Це приємне відкриття.
Як війна змінила твоє відчуття сцени, публіки та самої музики?
Війна дуже загострила моє сприйняття. Виступи тепер — не просто концерти. Це зустріч людей, які розуміють одне одного без слів. Це можливість підтримати, підсилити, дати енергію. Коли на сцені бачиш очі українців за кордоном — відчуваєш зовсім інше навантаження й інший зміст. Музика стає способом тримати зв’язок із домом. Кожен концерт — як маленька спільна молитва про сили.
Які головні цілі та плани ти ставиш перед собою зараз? Чим хочеш зайнятися у творчості та проєктах?
Зараз хочу сконцентруватися на розвитку проєкту «Танці Лондон». Він уже відбувся кілька разів, і кожного разу ми бачимо, наскільки важливий він для людей. Тому моя головна мета — зробити його ще масштабнішим, додати нові ідеї, залучити більше артистів і вдосконалити формат, щоб українці у Лондоні могли відчути справжнє місце єднання й відпочинку.
Паралельно планую завершити кілька нових пісень і запустити проєкт з відродження українських пісень — про що давно мріяв. Хочу, щоб наступний рік став роком росту не лише творчого, а й особистісного. Головне для мене — не зупинятися і робити все щиро, від серця.
Які творчі напрямки або ідеї хочеш продовжити наступного року? Що вже закладено в основу майбутніх релізів?
Мені дуже хочеться розвивати проєкт з відродження українських пісень — він для мене особливий. Я давно його носив у голові, а зараз відчув, що настав момент. Хочу поєднати традицію з сучасністю — так, щоб ці пісні не втратили своєї душі, але отримали нову енергію. Також працюю над кількома новими треками й думаю про цікаві колаборації. Є артисти, з якими ми вже ведемо перемовини. Сподіваюся, наступний рік буде роком
реалізації цих задумів.
Ексклюзивне інтерв’ю підготувала Катерина Гук
