В умовах тривалої війни Росії з Україною на виснаження, недостатнього постачання союзниками Україні зброї та боєприпасів однією з тенденцій останніх місяців в українських ЗМІ стало збільшення статей і коментарів про доцільність повернення Україні ядерного статусу. Переважно, йдеться про можливе розміщення на території України ядерної зброї однієї з країн НАТО. А також про можливість розробки власної ядерної зброї, цю тему раніше розкручували російські пропагандистські канали.
Представники Академії наук вищої школи України провели дослідження “Українське експертне розвінчування російських ядерних фейкiв” та встановили усі види фейків, а також реальні ядерні загрози саме з боку Кремля.
Відновлення ядерного потенціалу
Уперше за роки спостережень кількість респондентів, які вважають, що для забезпечення власного суверенітету і територіальної цілісності Україна повинна відновити свій ядерний потенціал, перевищила 50%. Про це свідчать дані представленого в агентстві «Інтерфакс-Україна» опитування, проведеного Інститутом соціальної та політичної психології НАПН України спільно з Асоціацією політичних психологів України 1-15 березня 2024 року.
За результати опитування, не згодні з ідеєю відновлення ядерного статусу України “менше ніж 15%, і ще 31,1% не мають чіткої відповіді”. Найбільш рішуче в цьому питанні налаштовані жителі півдня (майже 75% підтримують відновлення ядерного потенціалу і 19% – ні) та заходу (62% і 6,8% відповідно).
У середині лютого депутат Верховної ради Олексій Гончаренко заявив, що підтримує повернення країні ядерної зброї. Він назвав це єдиним варіантом виживання країни. Як наголосив парламентар, Україні потрібно щонайменше 20 ракет із ядерними боєголовками. Але через це Україна сама може зіткнутися з можливими санкціями.
Насправді, як зазначив старший науковий співробітник інституту ООН з вивчення проблем роззброєння та проєкту ядерного озброєння Павло Подвіг, якби Україна наважилася створити свою ядерну програму, то все треба було б створювати з нуля, починаючи від технологій збагачення урану чи хімічного перероблення палива, яких в Україні зараз немає. Адже навіть наявність на території країни ядерних реакторів ніяк не сприяє відновленню ядерного арсеналу.
Розробка неможлива
«В Україні є науковий потенціал та досвід роботи з дослідженням реакторів, але матеріальної зачіпки немає. До того ж це викличе бурхливу реакцію світової спільноти й вона не поставиться до цього з розумінням», – зазначає Павло Подвіг.
Реакція та позиція світу – це ще одна причина, яка унеможливлює повернення ядерного статусу Україні. Крім того, існує договір про нерозповсюдження ядерної зброї. У громадській думці українців проглядається подібна тенденція.
Один з авторів дослідження професор Максим Стріха підтвердив, що ніяких розробок ядерної зброї в Україні не ведеться, в першу чергу, через відсутність коштів.
“Я добре знаю, яким витратним був Мангетенський проект, що призвів до створення американської бомби і якими злиденними реально були видатки на науку в Україні. Тобто, за тих видатків проведення чогось хоч наближеного для успішного ядерного проекту було категорично неможливо, ще й під суворим оком МАГАТЕ”, – каже фізик. Він вважає, що такі проекти легко здійснювати в тоталітарних державах типу Ірану чи Північної Кореї, де всі зусилля суспільства можна на це скерувати. Де можна перекрити всі інформаційні канали, де можна знищити всіх незгодних.
“В Україні жодних цих компонентів не було. Через те розмови про створення власної української бомби, хоч ми маємо науково-технічний потенціал, хоч ми маємо блискучих учених, маємо прекрасні дослідні фізичні установи, але в силу зазначених факторів – це скоріше ненаукова фантастика”, – зазначає Стріха.
Надання ядерної зброї
Екс-міністр закордонних справ України Володимир Огризко нещодавно заявив: «Ви все ж не хочете, щоб Росія виграла за вашої активної участі, то давайте українцям назад ядерну зброю, ми будемо самі оборонятися від цієї Росії. А ви будете сидіти за океаном і дивитися, як це все відбуватиметься. До речі, Росія розмістила тактичну ядерну зброю в Білорусі, підсунувши її до кордонів країн Альянсу. Так давайте ми підсунемо вашу зброю до кордонів Росії. І буде паритет”.
На його думку, тоді в Путіна дуже швидко настане прозріння. Тому що він зрозуміє, про що йдеться. І доти, доки наші західні партнери будуть розмовляти, а не діяти, Путін буде продовжувати нищити Україну.
Аналітик Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак теж зазначає, що Україна відновить статус ядерної держави, якщо країна-агресор Росія наважиться на її використання. Він нагадав, що в Європі ведуть дискусії з цього приводу. Обговорюється можливість використання ядерної зброї неядерними державами за умов війни.
«Я думаю, що як тільки Росія наважиться використовувати ядерну зброю, то, звісно, Україна змушена буде відновити ядерний статус. Адже вже ніхто з партнерів нам не вказуватиме, як захистити себе, якщо всі запевнення у гарантіях не працюватимуть. Німецькі, нідерландські, бельгійські та інші пілоти готуються до завдань із застосуванням американської ядерної зброї», – зазначив експерт.
На думку Олексія Їжака, розміщення ядерної зброї на території України стає реальним сценарієм розвитку подій.
Генерал ЗСУ у відставці, колишній заступник секретаря Ради національної безпеки України Сергій Кривоніс теж заявив, що влада країни могла б запропонувати Заходу розмістити в Україні носії ядерної зброї та ядерні боєприпаси.
Ядерні ризики
Автори дослідження зазначають, що ядерні ризики впродовж минулих місяців неодноразово змінювалися. На щастя, досі росіяни використати ядерну зброю не наважилася. Скоріше, заяви росіян від початку були елементом шантажу. А, можливо, й тому, що самі росіяни, попри грізні заяви, не були впевнені щодо боєздатності власних зарядів – адже їх випробовування не здійснювалося вже кілька десятиліть. Принаймні, так вважає український експерт з військової розвідки, полковник запасу СБУ Михайло Притула.
“Загострення дискусій про незалежне європейське ядерне стримування зараз, коли до дня голосування в США ще понад 8 місяців, засвідчує реальний рівень занепокоєності європейців станом справ. Звісно, ядерними державами залишаються Велика Британія та Франція, але сумарне число їхніх боєголовок на порядок менше від російського. І за цих умов одним з найочевидніших рецептів для європейців є підвищувати обсяги підтримки України, забезпечуючи наразі власну безпеку конвенційними засобами – і чужими руками”, – вказують автори дослідження.
Путінська Росія, попри всю свою огидність і готовність до повсякчасного ядерного шантажу, навряд чи вдасться до першого ядерного удару – добре усвідомлюючи, що навіть Британія з Францією неминуче завдадуть їй у відповідь надзвичайно тяжких утрат та руйнувань. А обмін ядерних ударів між росією та США означатиме кінець людської цивілізації як такої.
Але важливо весь час відстежувати російські фейки та реальні кроки в ядерній сфері –
“Ядерний монстр спроможний на різні локальні підлості”.
ЗАЕС
Ситуація на ЗАЕС справді загрозлива і розв’язання в ближчій перспективі не має. Причому міжнародний резонанс проблеми починає виявлятися і в неочікуватих місцях. Так, опоненти будівництва АЕС у Казахстані почали говорити не тільки про екологічні ризики й загрозу для здоров’я людей у випадку виникнення нештатної ситуації, а й про те, що за випадку можливої російської агресії станція перетвориться на об’єкт мастштабного геополітичного шантажу, як це вже сталося із ЗАЕС.
І тут Україна повинна привести свою статегію у відповідність до поточного моменту. Коли рік тому перспектива повернення ЗАЕС під український контроль здавалася близькою, логічним було намагатися зберегти на станції свій персонал, який забезпечив би її безперебійну роботу після деокупації.
Сьогодні ця перспектива віддалилася, але в самому місті Енергодарі ще залишаються люди, віддані Україні. Очевидно, сьогодні варто намагатися задіяти всі міжнародні механізми, щоб дати змогу цим людям повернутися на підконтрольну територію. Їх досвід точно знадобиться на трьох інших українських АЕС із їх 9-ма енергоблоками.
І водночас слід максимально використовувати ті ж інструменти МАГАТЕ для хоча б мінімального контролю за безпекою того, що діється на майданчику ЗАЕС зараз.
Схоже, верхівка «росатому» теж не зацікавлена зараз у масштабному ядерному інциденті, наслідки якого довелося б ліквідовувати саме їм. Експерти стверджують, що «росатом» виказав різке невдоволення армійському керівництву непогодженим з ним підривом греблі Каховської ГЕС, що поставило під питання й майбутнє ставка-охолоджувача ЗАЕС, а отже, й можливості дальшої експлуатації станції під російським контролем.
І це треба намагатися використати, бо Україна в ядерній катастрофі на ЗАЕС (нехай навіть тимчасово окупованій) зацікавлена ще менше.
