Що чекає на Київську політехніку?

Читайте також

Фестиваль художньої кераміки «ЦеГлина 2025 – Пам’ять глини»

Фестиваль демонструє, як сучасні українські керамісти звертаються до традиційних форм і орнаментів, осмислюючи їх у нових художніх контекстах

Антоніо Вівальді. Концерт «ВЕНЕЦІЙСЬКІ ДЗЕРКАЛА»

Ця програма присвячена подвійним концертам Вівальді, що є справжнім музичним діалогом, де кожна фраза знаходить своє відлуння, а кожен голос — свого двійника

Безоплатні терапевтичні групи для підлітків у Києві

Простір «Місце Сили» запрошує підлітків долучитися до безоплатного курсу терапевтичних груп, що триватиме 3 місяці. Заняття проводять професійні психологи

Язичницьке свято «Велесова ніч» на Щекавиці

На учасників чекає повне занурення в атмосферу стародавнього свята, присвяченого пошані предків та осмисленню межі між світами

Виставка «Рефлексії Буття» Анатолія Мельника

Портрети розкривають внутрішній світ людини, її суперечності та стійкість, а пейзажі стають метафорою духовного простору, де природа відображає людські стани

Поділитися

У Національному технічному університеті України “Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського” тривають вибори ректора. Другий тур запланований на 18 червня. На крісло претендують два кандидати, одного з яких називають “ставлеником влади”, зокрема, Міносвіти. Що ще відомо про кандидатів та як проходить виборчий процес.

Перший тур виборів пройшов 12 червня. За його підсумками до другого вийшли два проректори КПІ: Анатолій Мельниченко і Олексій Жученко. Про останнього відомо те, що він все професійне життя працює в КПІ: був спочатку ліцеїстом, потім студентом політехніки, асистентом, доцентом, завідувачем кафедри і так дійшов до проректора з науково-педагогічної роботи. Жученко — доктор технічних наук, професор. Анатолій Мельниченко ж називає себе “фахівцем з управління у сфері вищої освіти” та має науковий ступінь кандидата філософських наук. У КПІ він свого часу був викладачем кафедри філософії. Зараз переважно зосереджений на співпраці з МОНом. Мельниченко, зокрема, є членом Комісії з відбору кандидатів на здобуття державних стипендій Міносвіти, був експертом з відбору конкурсних проєктів на проведення наукових досліджень щодо формування державної політики у сфері розбудови миру, до 2019 року був членом науково-методичної підкомісії “Академічна доброчесність” МОН України. Кажуть, що Мельниченко нібито є “ставлеником” від Міносвіти та ще кількох депутатів від “Слуги народу”. Йдеться, зокрема, про голову освітнього комітету ВР Сергія Бабака та члена цього комітету Романа Грищука. Ця сама ж політична команда разом із заступником Лісового Михайлом Вінницьким організовувала торік процес ліквідації Національного авіаційного університету — з метою заміни в ньому менеджменту. Врешті вищий навчальний заклад з цією “кадровою” метою навіть позбавили статусу національного. У підсумку очолила колишній НАУ депутатка від “Слуги народу” в київській міськраді Ксенія Семенова, яка не приховує вплив, зокрема, депутата Грищука на діяльність авіаційного інституту. З того часу “НАУ” перетворився на майданчик для “освітніх експериментів МОН”. У ЗВО планують позбавити колектив права вибору ректора, передавши ці повноваження сформованій із зовнішніх представників членам нової Наглядової ради. Сама Семенова стала першою керівницею вищого навчального закладу за умови відсутності в неї наукового ступеня. І це теж “експеримент МОН”. Ще один полягає у в тому, що “авіаційний інститут будуть реєструвати як державне некомерційне підприємство, а не як бюджетну установу”. Хоч це і може загрожувати університету банкрутством.

Схожі новації часто викликають цілковите нерозуміння та осуд збоку науково-освітньої спільноти. Адже наразі НАУ вже понад рік як перебуває в процесі ліквідації, співробітники ЗВО звільняються, а фінансові справи інституту перебувають фактично у кризовому стані. Зважаючи на той факт, що Мельниченко належить до так званого “експериментально-реформаторського табору” МОН та, буцімто, лобіюється тими ж політиками, що і свого часу кандидатура Семенової, у КПІ можна теж прогнозувати чи то “експериментальні оптимізації”, чи то “реорганізації”. Тим паче, що заступник міністра освіти Михайло Вінницький (відповідає за скорочення ЗВО) публічно критикував ректорів за їх “амбіції” щодо збереження українських університетів.