Українські домогосподарства тільки за три роки втратили майже 10% врожаю волоського горіху. Водночас його виробництво в промислових садах зростає, але значно повільніше, повідомила УНІАН аналітикиня Київської школи економіки, авторка дослідження Ukraine’s walnut industry Роксолана Назаркіна.
“У домогосподарствах виробництво скорочується: з 112 тис. тонн у 2020 році до 103 тис. тонн у 2023 році. Це частково пов’язано зі старінням дерев та відсутністю системного оновлення насаджень”, – каже експертка.
За цей же час виробництво волоського горіха в промислових садах зросло з 0,9 тис. тонн до 3,04 тис. тонн, тобто покрило лише 24% від втрат врожаю від фермерів. Загалом за три роки Україна втратила 6,9 тис. тонн врожаю горіху.
“Промислове виробництво має поступово зростати, оскільки значна частина нових насаджень ще не досягла повного плодоношення через відносно недавнє закладання садів”, – уточнює Назаркіна.
Водночас промислове вирощування горіху вимагає значних інвестицій – це витрати на саджанці, зрошення, засоби захисту рослин і добрива. До того ж промислові виробники значно сильніше страждають від паливної кризи та погодних аномалій, ніж фермери.
“Перші суттєві прибутки виробники зазвичай отримують лише через 5–7 років після посадки, тому це напрям із високими стартовими витратами та тривалим періодом окупності”, – додає експертка.
На експорті горіхів з 2020 по 2024 рік Україна заробила 461,4 млн доларів – середньорічний показник становив 92,2 млн доларів. В 2025 році він впав вдесятеро.
Проблемні аграрні галузі України
В Україні існують всі передумови для динамічного розвитку вівчарства, яке здатне приносити 20 мільярдів доларів доходу на рік та забезпечити роботою 3 мільйони громадян. Водночас тільки за один рік вітчизняне поголів’я кіз та овець скоротилося на 10%, повідомляють експерти.
Молочна галузь вже давно знаходиться під сильним тиском з боку європейської продукції. Імпортний сир витіснив український з полиць магазинів, на черзі – вершкове масло, попереджають фахівці ринку.
Ось ключові тези щодо ситуації з волоським горіхом в Україні:
1. Криза “бабусиного горіха”
Україна роками була одним із лідерів експорту горіхів саме завдяки деревам, що росли на подвір’ях та вздовж доріг. Але ця модель вичерпала себе:
-
Старіння: Дерева, посаджені десятиліття тому, втрачають урожайність.
-
Цифри: За 3 роки домогосподарства втратили майже 10% врожаю (з 112 тис. до 103 тис. тонн).
-
Відсутність оновлення: Люди не садять нові дерева системно, оскільки це не сприймається як стабільний бізнес.
2. Важкий перехід до промисловості
Промислові сади ростуть, але вони не встигають компенсувати втрати:
-
Повільний старт: Виробництво в садах зросло з 0,9 до 3 тис. тонн, що покрило лише чверть втрат від приватного сектору.
-
Високий поріг входу: Горіховий сад — це інвестиція на “довгі гроші”. Перший прибуток з’являється лише через 5–7 років.
-
Ризики: Потрібне дороге зрошення, захист рослин та паливо, що в умовах війни стає дефіцитним і дорогим ресурсом.
3. Експортний обвал
Найбільш вражаюча цифра в матеріалі — падіння доходів:
-
2020–2024 роки: Україна заробляла в середньому 92,2 млн доларів на рік.
-
2025 рік: Доходи впали вдесятеро. Це свідчить про глибоку кризу збуту, логістики або якості продукції, яка не відповідає вимогам ЄС без промислової переробки.
Аграрний контекст: Не горіхом єдиним
Стаття згадує ще дві галузі, які опинилися в зоні ризику:
-
Вівчарство: Має потенціал у 20 млрд доларів, але натомість демонструє скорочення поголів’я на 10%.
-
Молочна галузь: Програє конкуренцію європейським товарам. Імпортний сир уже домінує на ринку, а українське масло може стати наступним, що зникне з полиць.
Підсумок “картини дня”
Сьогоднішні новини малюють дуже контрастну картину життя в Україні у травні 2026 року:
-
Держава намагається закручувати гайки через цифровізацію (еАкциз, боротьба з корупцією в РТЦК).
-
Кримінал адаптується, використовуючи криптовалюти та романтичні маніпуляції.
-
Економіка бореться з підробками (кава) та намагається не втратити цілі галузі (горіхи, вівчарство).
Здається, Україна проходить через болісний процес “дорослішання” економіки: від стихійних ринків та “бабусиних горіхів” до жорсткого цифрового контролю та великих промислових інвестицій.
