Київ-Пасажирський — головна пасажирська залізнична станція Києва. Три залізничних вокзали станції (Центральний, Південний та Приміський) обслуговують усі поїзди далекого сполучення, що зупиняються у Києві, а також приміські поїзди в напрямку Фастова, Коростеня, Ніжина та Яготина.
Київ-Пасажирський належить до Південно-Західної залізниці.
Під’їзд пасажирів до станції забезпечується в основному через станцію «Вокзальна» Святошинсько-Броварської лінії Київського метрополітену.
Київська залізнична станція була побудована в 1868—1870 роках для обслуговування залізниць Київ — Балта і Київ — Курськ, будівництво яких було завершене в 1870 році. Станція була розташована в долині річки Либідь, на місці солдатських осель. Будівля станції була цегляною, двоповерховою, споруджена в давньоанглійському готичному стилі архітектором І.Вишневським.
У 1894 році до вокзалу було прокладено трамвайну лінію, а у 1936 році — тролейбусну.
На початку ХХ століття було розроблено проект будівництва нового вокзалу, оскільки первісна будівля вже не відповідала пасажиропотоку, що зріс. Стару будівлю 1913 року було розібрано, натомість неподалік, в районі нинішньої кінцевої зупинки швидкісного трамвая «Вулиця Старовокзальна» було зведено тимчасовий, як тоді вважалося, дерев’яний барак.
Напередодні початку Першої світової війни було проведено конкурс на найкращий проект вокзалу, внаслідок чого переміг проект архітектора В. О. Щуко. Однак встигли лише закласти фундамент, оскільки вже йшла Перша світова війна. Врешті-решт до ідеї спорудження капітальної будівлі вокзалу повернулися в середині 1920-х років.
Головна станційна споруда (Центральний вокзал) проектувалася Олександром Вербицьким і архитектором П. Ф. Альошиним. Вона будувалася у 1927—1932 роках у стилі Українське бароко з деякими рисами конструктивізму.
Під час другої світової війни будівлю київського вокзалу було частково зруйновано.
У 1945—1949 роках за проектом, розробленим під керівництвом архітектора Г. Ф. Домашенка, вокзал був відновлений.
У 1954—1955 роках було побудовано споруду Приміського вокзалу, прокладені підземні тунелі, які зв’язували Вокзальну площу з вокзалом і платформами.
У 1967—1969 роках був споруджений навіс над першою платформою, а також пішохідна галерея до 10-ї платформи шириною 24 метри (замість двох галерей, які перед тим доходили лише до 4-ї платформи).
У 1978—1980 роках напередодні Олімпійських ігор був реконструйований головний вестибюль Центрального вокзалу.
Південний вокзал
У 2001 році була проведена реконструкція Центрального вокзалу, в рекордні терміни (6 місяців) був збудований Південний вокзал, який з’єднаний з Центральним вокзалом пішохідним переходом (конкорсом), що проходить над коліями. Особлива роль у цьому будівництві належала тодішньому Генеральному директору Укрзалізниці Георгію Кірпі. Тоді ж на площі напроти Південного вокзалу за проектом Романа Сивенького було споруджено церкву в трансформованих по-сучасному давньоруських формах. Храм освячено на честь святого Георгія.
Перший проект будівництва Південного вокзалу відноситься ще до 1903 року, але за радянських часів це будівництво так і не було здійснене, хоча неодноразово планувалося.
