Оприлюднена Департаментом економіки КМДА аргументація щодо тарифів від 22 травня 2026 року — це класична спроба міської влади зіграти на випередження та застосувати метод «психологічного якоря». Озвучивши шокуючі цифри у 64 та 44 гривні, мерія намагається подати запланований тариф у 30 гривень як «соціально компромісний» та майже благодійний.
Давайте поглянемо на офіційну калькуляцію КМДА та зведемо докупи всі економічні показники, якими влада обґрунтовує непопулярне рішення.
Обґрунтування КМДА: Що кажуть сухі цифри?
Головний аргумент міста — собівартість перевезень зросла через тотальне здорожчання ресурсів за період з останнього перегляду тарифів у 2018 році, тоді як пасажиропотік впав на 42%.
Зміна ключових витрат (2018 проти 2026):
| Економічний показник | Рівень 2018 року | Рівень 2026 року | Масштаб зростання |
| Тариф на електроенергію | 2,25 грн / кВт·год | 14,93 грн / кВт·год | у 6,6 раза |
| Дизельне пальне | 24,26 грн / літр | 89,42 грн / літр | у 3,7 раза |
| Середня зарплата в Києві | 13 548 грн | 49 381 грн (березень) | у 3,7 раза |
| Мінімальна зарплата | 3 723 грн | 8 647 грн | у 2,3 раза |
| Індекс споживчих цін | 100% (база) | 233,5% (прогноз) | на 133,5% |
Розрахункова собівартість проти «компромісу» КМДА
Транспортні підприємства столиці надали місту розрахунки повної собівартості однієї поїздки, за якої вони працювали б без жодних збитків і дотацій:
-
Економічний ідеал для КП «Київський метрополітен»: 64,60 грн за поїздку.
-
Економічний ідеал для КП «Київпастранс»: 44,14 грн за поїздку.
позиція КМДА: «Через соціальну чутливість питання у воєнний час ми відмовилися від цих цифр і зупинилися на єдиному тарифі у 30 гривень, розрахованому суто на фактичних витратах минулого 2025 року, а не на прогнозах майбутньої інфляції».
Альтернативний погляд: Де логіка КМДА дає збій?
Якщо аналізувати це виправдання мерії через призму попередніх звітів активістів та депутатів (про які ми писали днями), стає очевидною системна маніпуляція. Влада захищає внутрішню фінансову дірку, замість того щоб лікувати причину хвороби:
-
Енергетичний тупик: КМДА жаліється на зростання витрат на електрику в метро на 66,9%. Проте, як з’ясувалося вчора з аналізу ГО «Пасажири Києва», метро споживає на 40% більше струму, ніж мало б, саме через те, що місто 10 років не оновлювало потяги й не впроваджувало системи повернення енергії (рекуперації). Киян змушують платити за технічну відсталість.
-
Пастка разового квитка: КМДА бідкається через падіння пасажиропотоку на 42% і пропонує покрити його ціною у 30 грн за квиток і майже 5 000 грн за проїзний. Але це викличе зворотний ефект — люди просто масово пересядуть на маршрутки, де ціни будуть нижчими, або підуть пішки. Модель часових квитків (20 грн за 45 хв) та доступного проїзного за 1000 грн залучила б пасажирів назад, як у Празі чи Варшаві, подвоївши прибутки за рахунок масовості оплат.
-
Шантаж опалювальним сезоном: Заява про те, що у разі збереження тарифу 8 грн гроші доведеться забрати з програми відновлення енергомереж до зими — це сильний емоційний аргумент. Але він знову ж таки ігнорує корупційні ризики та сумнівні тендери всередині самих КП, де аудит, за вимогою депутата Вітренка, міг би виявити мільярди прихованих резервів без забирання коштів у тепломереж.
Що в підсумку?
Позиція КМДА сформована за принципом: «радійте, що не 64 гривні». Проте суспільний градус напруги та лавина петицій свідчать, що кияни не приймуть це виправдання без прозорого аудиту «Київпастрансу» та метрополітену. Боротьба за фінальну цифру у тарифі триватиме до 1 червня, поки відкрите вікно громадських обговорень.
