Київські адреси: що найбільше дивує мешканців столиці та гостей

Читайте також

Сотні людей мітінгують проти маршу ЛГБТ

У п'ятницю, 14 червня, у Києві сотні людей вийшли на мітинг проти "Маршу Рівності", який має відбутися 16 червня. Біля будівлі Київської міської державної адміністрації зібралися військові, активісти та ветерани російсько-української війни.

Марш ЛГБТ у Києві: деталі

Марш ЛГБТ у Києві скасовувати не будуть. Хода пройде вулицями столиці, поблизу укриттів, а не у метро, як планувалося раніше. Загалом у "КиївПрайд-2024" візьмуть участь близько 500 осіб. Про це у четвер, 13 червня, повідомили на фейсбук-сторінці громадської організації KyivPride.

Тупому парубкові загрожує “п’ятірка” за ґратами

У Києві затримали юнака, який запустив салют з вікна багатоповерхівки на Оболоні

На нас чекає справжня лавина подорожчань

З 1 червня тариф на електроенергію зріс до 4,32 гривні за кіловат-годину, що неминуче призведе до подорожчання товарів та послуг. Підвищення тарифів відіб'ється на вартості обслуговування багатоквартирних будинків та транспортних витрат, які підприємці перекладуть на споживачів.

Ще одна комунальна послуга зросте на 30%

Незабаром очікується значне зростання тарифів на водопостачання та водовідведення. Водоканали по всій країні вимагають перегляду вартості послуг, які не змінювалися вже кілька років.

Поділитися

Київська топоніміка щедра на цікаві та оригінальні найменування. Наприклад на Нивках є цілий район — трикутник між вулицями Івана Виговського, Кирила Стеценка та Сирецько-Садовою, де поєдналися з десяток «смачних» назв. Переважна більшість з них пов’язана з назвами фруктів: Ананасова, Малинова, Сунична, Смородинова, Абрикосова, Порічкова і навіть Кизилова. Про це пише Вечірній Київ.

Також тут можна зустріти вулиці Баклажанну і Огіркову, і навіть Кукурудзяний проїзд. А ще назви двох вулиць присвячені відомим сортам яблук — Ранетна і Кальвінна (на карті чомусь позначена як Кальвін).

А які ще цікаві та незвичні назви та адреси приховані в нашому місті?

ДАРНИЦЬКА ПЛОЩА У ДНІПРОВСЬКОМУ РАЙОНІ

Одним з найбільших парадоксів для багатьох мешканців та гостей Києва є Дарницька площа — яка знаходиться не у Дарницькому, а у Дніпровському районі міста у місцевості Соцмісто.

Вона розміщується між проспектами Соборності, Миру, вулицею Будівельників, проспектом Леоніда Каденюка, вулицями Пластовою, Володимира Сосюри, Празькою і Харківським шосе.

Площа утворилася в середині XX століття поблизу контрольного пункту (КП), який існував при в’їзді в місто. Так вона і називалася.

З 1958-2015 рік вона мала назву Ленінградська, а після декомунізації площа отримала сучасну назву — Дарницька на честь однойменної історичної місцевості.

Окрім Дарницької площі, у Дніпровському районі також є Дарницький бульвар, який знаходиться на Північно-Броварському масиві.

Це пов’язано з тим, що у широкому розумінні назва історичної місцевості Дарниця охоплює майже усю лівобережну частину Києва, а не лише історичну місцевість на узбережжі річки Дарниця, яка протікає вздовж залізниці Київ — Полтава, впадаючи до озера Нижній Тельбін.

Також після адміністративної реформи районів столиці 2001 року, замість наявних на той час чотирьох районів на Лівому березі Києва були утворені три: Деснянський, Дніпровський та Дарницький. Внаслідок чого історичні місцевості Стара та Нова Дарниця увійшли саме до Дніпровського району Києва.

БУЛЬВАР ВЕРХОВНОЇ РАДИ НА ЛІВОМУ БЕРЕЗІ

Ще одним цікавим парадоксом столичної топоніміки є бульвар Верховної Ради, який знаходиться на іншому березі Києва, за 10 кілометрів від будівлі Парламенту.
Він знаходиться в Дніпровському районі, у районі Соцмісто. Він виник у 40-ві роки XX століття, під час забудови цієї місцевості — як першого мікрорайону лівобережного Києва.

Назва бульвару Верховної Ради з’явилася у 1949 році, оскільки за проєктом тут передбачалося будівництво адміністративних споруд уряду УРСР.

Забудова бульвару є типовою для радянського періоду, і окрім назви ніщо зовсім не нагадує про Верховну Раду.

ТАРАСОВІ ТОПОНІМИ

За офіційними даними на сьогодні в Україні є майже 11 тисяч топонімів на честь геніального українського поета, письменника та художника Тараса Шевченка.
Лише у Києві іменем видатного Кобзаря названі бульвар, площа, дві вулиці у Солом’янському та Дарницькому районах, провулок, станція метро, Університет, парк, Національна опера та три музеї, а також низка навчальних закладів.

Цікаво, але бульвар, вулиці, площа і станція метро знаходяться у зовсім різних районах міста, що викликає здивування серед гостей міста та туристів.

СКІЛЬКИ У КИЄВІ ВУЛИЦЬ САДОВИХ?

Найбільш розповсюдженою назвою для вулиць Києва є Садова. Це не лише одна з центральних вулиць столичних Липок, але й однойменні вулиці у Голосіївському, Деснянському, Дарницькому та Солом’янському районах Києва.

На сьогодні на мапі Києва існує 7 вулиць Садових, ще 6 — Перша Садова, 7-Друга Садова тощо. А у Воскресенських садах можна знайти навіть Двісті дев’яту Садову вулицю.

Також назву Садова мали сучасні вулиці: Оксани Мешко, Тепловозна, Братів Зерових та Ягідна.

ЧОМУ УНІВЕРСИТЕТСЬКА КРУГЛА?

Незвична назва цієї вулиці пов’язана зі особливим рельєфом місцевості та помешканнями Київського університету, які до 1834 року знаходилися тут.

Круглоуніверситетська вулиця була запроєктована у 1836 році, як найбільш пологий проїздний шлях з Печерська, щоб з’єднати старі помешкання вишу з новим учбовим корпусом, що знаходиться нині за адресою: на Володимирська, 60.

У квітні 1837 року згадується як Університетський узвіз, у вересні того ж року як Університетська вулиця. Того ж 1837 року в одному з рапортів Будівельного комітету Міської думи її характеризують, як вулицю «у фігурі двох напівциркулів», звідки і походить сучасна назва.

Вулиця Круглоуніверситетська частово збегла старовинну забудову кінця ХІХ-початку ХХ століття. Тут можна побачити низку прибуткових будинків та маєтків артистократів, споруджених позаминулого століття.

КУЧМИН ЯР

У Солом’янському районі столиці є цікава історична місцевість з назвою Кучмин Яр.
Деякі кияни помилково вважають, що ця назва пов’язана з постаттю другого президента України Леоніда Кучми, хоча це зовсім не так. Назва походить від прізвища власників земель Кучменків (Кучм), які володіли землями цієї місцевості.

Дослідники Києва стверджують, що ця назва з’явилася після 1873 року:

«За люстрацією 1873 року місце, де тепер володіють селяни Кучми та особи, що придбали від них ділянки землі по кріпосних актах, на плані 1858 року змальовано орною землею та балкою. Тому на якій підставі у 1873 році, надали в наділ селянам с. Совок Максиму Кучменку 2,08 дес., Степану Кучменку 1,75 дес. та Я. Бондаренку 0,67 дес., а всього — 6,79 дес. — з-поміж приєднаних до Києва казною» (Рапорт міського землеміра від 27 квітня 1900 року).

Тож ще 100 років тому серед місцевих були популярні назви: вулиця Кучми, Кучменний яр і Кучмин глухий кут, і взагалі, весь цей район у просторіччі називався Кучмівка.

У радянські часи ця назва почала потроху зникати з вжитку. Ситуація докорінно змінилася після приходу до влади президента України Леоніда Кучми у 1994 році, що спричиняло чимало цікавих ситуацій серед місцевих.

Наприклад, у середині 1990-х на запитання: — А де тут Кучмин Яр? Одна місцева пані відповіла: «Не агітуйте мене, я все одно не буду за нього голосувати!». А інша пожартувала, що її життя, як суцільний Кучмин Яр.

ЦІКАВА ТАБЛИЧКА У КИЇВСЬКОМУ ДВОРІ

У глибині двору на розі вулиць Олеся Гончара та Ярославів Вал можна побачити типовий будинок в стилі модерн з досить незвичною табличкою: Велика Підвальна, 21 Е (Є).

Цікавим у цій будівлі є не лише табличка зі старою назвою вулиці Ярославів Вал, яка існувала до 1976 року, але й нумерація квартир, яка починається не з №1, а з №56.

За свідченням краєзнавців, наприкінці ХІХ-початку ХХ століття це була типова практика, коли будівля була частиною великої садиби, де нумерація квартир починалася від фасадного будинку, який зазвичай мав літеру А і так далі.

На сьогодні цей об’єкт виглядає досить незвично, окрім того, не всі будинки №21 з літерами збереглися до нашого часу.

ВУЛИЦЯ, ЯКА ЗМІНЮВАЛА НАЗВУ 8 (!) РАЗІВ

Справжньою рекордсменкою з перейменувань вважається вулиця Олеся Гончара, яка впродовж своєї 190-річної історії змінювала назву аж 8 разів.

Вперше вона згадується в історичних джерелах, як Володимирська, у 1840-х — першій половині 1850-х років отримала назву Мала Володимирська або Маловолодимирська, у той час, як сучасна вулиця Володимирська називалася Великою.

У 1911 році її знову перейменували на Столипінську — честь Петра Столипіна, який після смертельного поранення помер у клініці, розташованій на цій вулиці.

З 1919 року до середини 1930-х вона знов змінила свою назву на честь революціонера Григорія Гершуні, а з 1937 року її перейменували на честь більшовика Ладо Кецховелі.
За два роки вулиця знову змінила назву на честь радянського льотчика Валерія Чкалова. А під час німецької окупації вона ненадовго змінила ім’я на честь професора Володимира Антоновича.

Сучасну назву на честь видатного письменника Олеся Гончара вулиця одержала у 1996 році.

БУДИНОК — ПІВМІСЯЦЬ З ДВОМА АДРЕСАМИ

На Північно-Броварському масиві є унікальний для нашого міста величезний багатоповерховий будинок, який має дві адреси: вулиця Андрія Малишка, 3 (16 під’їздів) та Дарницький бульвар, 7 (8 під’їздів).

Він також відомий під народною назвою — «Напівкружка». Цей експериментальний дванадцятиповерховий панельний житловий будинок був зведений у 1973-76 роках в Дніпровському районі. У будинку 48 ліфтів та 1152 квартир.

Над його проєктом працювали такі архітектори: Олексій Заваров, Соломон Ходік, Юрій Рєпін, Федір Боровик, Євгенія Рязанцева та велика група інженерів.

Довжина цього будинку складає понад 500 метрів, тож разом з будинком-вуликом на Теремках він є одним з найдовших у столиці.

Зовнішні стінові панелі зроблені в заводських умовах з облицюванням білою глазурованою керамічною плиткою, стіни в лоджіях, входи, торці сходових майданчиків та проїзди фанеровані темно-зеленою, екрани лоджій — світло-сірою глазурованою плиткою.
Стіни споруди доповнює виноград, який у теплу пору року надає їй фотогенічного вигляду.
Нумерація під’їздів у цьому будинку теж є досить незвичною: вона починається не з краю, бо перший під’їзд знаходиться посередині будинку.

ЦЕНТРАЛЬНІ ВУЛИЦІ В ТРЬОХ РАЙОНАХ КИЄВА

У столиці є значна кількість вулиць, які належаться до декількох районів міста. Мало хто знає, але межа двох районів проходить навіть повз Хрещатик, який знаходиться на місці з’єднання Печерського та Шевченківського районів.

Але справжньою рекордсменкою в цьому плані є місцевість Нової Забудови, яка виникла у 30–40-х роки XIX століття: через будівництво Нової Печерської фортеці сюди масово переселялися мешканці Печерська.

Від початку місцевість була розділена на дві дільниці: Старокиївську та Либідську, тож не дивно, що адміністративна межа між районами проходить тут і в наші часи.

Тож на мапі Нової Забудови можна легко знайти вулиці, що належать до декількох районів, наприклад Велика Васильківська та Володимира Антоновича. А вулиці Саксаганського, Жилянська та Павла Скоропадського знаходяться одразу у трьох районах Києва.