ЗСУ вперше завдали удару за допомогою РСЗВ HIMARS по російським ЗРК С-300/400 у Бєлгородській області. Таким чином, почалася зачистка прифронтової ворожої території за допомогою західних озброєнь.
На відміну від планів Кремля зі створення “санітарної” (як сказав Путін) зони на території України, які близькі до провалу, ЗСУ дійсно спроможні створити буферну зону саме на території РФ. І для цього будуть застосовуватися ракети, дрони та у майбутньому літаки F-16. Адже США дали добро на застосування їхнього озброєння по території Росії, хоча поки ще недалеко від Харкова. От якраз на Бєлгородщині й буде сформована перша буферна зона.
Отримання дозволів
“Шлях до отримання такого дозволу був занадто довгим. Понад два роки очікування права нанесення ударів по території Росії кардинально впливали на реалізацію багатьох планів Генштабу ЗСУ. Військове співтовариство країн Заходу розуміло необхідність впливу на військові об’єкти на території противника, але політичне співтовариство демонструвало нерішучість і страх перед можливими діями у відповідь Росії”, – пише Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач.
Щоб отримати право завдавати ударів західною зброєю по російській території, Україна мала продемонструвати своїм партнерам, що російські погрози у вигляді “червоних ліній” – не більше ніж мем про “останнє китайське попередження”.
Поступово розпочався процес демонстрації слабкості Росії у відстоюванні задекларованих позицій, який включав такі операції, як удари по Керченському мосту, системні удари по тимчасово окупованому Кримському півострову, атаки безпілотників-камікадзе на Москву, удари по російських аеродромах та знищення літаків тактичної і стратегічної авіації, витіснення російського флоту з Севастополя, системні удари по російських нафтопереробних заводах тощо.
Найбільш переконливим був удар безпілотника-камікадзе по унікальному російському надгоризонтному радару “Воронеж-ДМ”, який підірвав російську систему ядерної безпеки.
Поки Росія намагалася переконати світ, що її армія все ще має потенціал, пробуксовуючи в прикордонній зоні Харківської області, Україна демонструвала, що 1800 кілометрів від українського кордону вглиб російської території більше не є глибоким тилом.
У поєднанні з дипломатичною роботою та рейдами російської армії в Харківській області, з тероризуванням самого Харкова російськими ракетними та бомбовими ударами це дало бажаний ефект.
Удари по прикордонній російській території
Подробиць про зняття заборони на удари по російській території західною зброєю не так багато, і вони різняться глибиною дозволених ударів, за одними даними – 40 км, за іншими – до 50 км.
Це лише перший етап отримання такого дозволу. Україна має у своєму розпорядженні такі види озброєння, як M142 HIMARS та M270, ракети яких мають дальність дії 70-80 км, GLSDB з дальністю дії до 160 км, ATACMS, Storm Shadow та Scalp EG з дальністю дії до 300 км.
Але зосередимося на 50-кілометровій зоні. Навіть це обмеження дозволяє ЗСУ суттєво впливати на систему управління та постачання росіян у ближньому тилу.
На озброєнні української армії перебувають ствольні артилерійські системи, які відрізняються від російських тим, що мають дальність і точність стрільби 30-35 км. У випадку активно-реактивних снарядів типу “Екскалібур” ця дальність збільшується до 40-50 км.
“Раніше в зоні ближнього тилу, вздовж кордону з Україною, російські війська розгорнули до 36 000 військовослужбовців у Брянській, Бєлгородській та Курській областях. Напередодні Харківської операції ця цифра зросла до 53 000, і російські підрозділи почувалися там у відносній безпеці. Тепер ця зона не буде безпечною, і, оголосивши санітарну зону, Путін створив всі умови для того, щоб ця зона виникла в самій Росії”, – зазначає оглядач.
Удари вглиб Росії та деокупація
На жаль, поки що немає погоджень на удари по військових об’єктах в глибині російської території, куди вже давно дістають українські ударні далекобійні дрони. Але це лише питання часу, як піде процес знищення прикордонних об’єктів. Адже Україні потрібно виводити з ладу в першу чергу російські аеродроми, з яких піднімаються військові літаки для нанесення ракетних ударів по українській цивільній інфраструктурі.
“Тут важливий прецедент. Це має бути стратегія малих кроків, тобто поступово, але рухатися до тієї мети, яка нам потрібна. Це зменшення потенціалу ворога, удари по його території, нанесення втрат, знесилення. Нам потрібні удари по території Росії, тому що ці діпстрайки – це наш козир, який з’явився. В нас не так багато можливостей саме в цей момент кардинально змінити і перевернути ситуацію на полі бою”, – каже Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень.
На його думку, також можна, отримавши F-16 та інші засоби, вдарити по Криму, щоб
забезпечити просування українського контингенту на лівому березі Дніпра, і несподівано для ворога вдарити зовсім в іншій точці.
Таким чином, ЗСУ цілком в змозі влітку після потужних ракетних та авіаційних ударів звільнити Херсонщину та перекрити російський сухопутний коридор на Крим.
