Підземні переходи – “погано”, наземні переходи – “добре”

Читайте також

У п’ятницю графіки відключення світла діятимуть по всій Україні протягом доби

Укренерго 24 травня вводить цілодобові обмеження споживання електроенергії для промислових та побутових споживачів по всій Україні.

Час НАТО збивати російські ракети над Україною

Країна-член НАТО піднімає у повітря власні літаки, які кружляють і дивляться, як ракети долітають до своїх, як правило, цивільних цілей.

Контрафактні сигарети: сумнівна якість та несплачені податки

За останні пів року правоохоронці в рамках роботи Міжвідомчої робочої групи вилучили майже 14,4 мільйона пачок сигарет.

Речі українських брендів та кіно про Київ на терасі

Цьогоріч Києву виповнюється 1542 роки: місто не святкує гучно, але продовжує жити. Тож проєкт «Всі. Свої» запрошує всіх охочих привітати столицю наших сердець.

У застосунку “Київ Цифровий” тестують оплату проїзду без валідаторів

У застосунку "Київ Цифровий" тестують оплату за проїзд без використання валідаторів.

Поділитися

Чи потрібні місту підземні переходи — питання суперечливе. Здоровій людині, якій треба дістатися іншого боку дороги, по суті, все одно, яким чином її переходити. Але для маломобільних груп населення спуск під землю може стати проблемою чи навіть викликом. Хоча й для молодих батьків з дитячим візком завдання дістатися на інший бік дороги підземним переходом з неадаптованими для цього сходами перетворюється іноді на квест із подоланням перешкод.

Наприклад, у країнах ЕС підземні переходи переважно є лише у державах колишнього соціалістичного табору. Пройшло вже більше за 30 років після розпаду СРСР, а традиція будування підземних переходів в Києві залишилася незмінною. В той час, як в Одесі та Львові чи не будь-якої точки міста можна дістатися наземним шляхом.

У Києві проблемними місцями й досі залишаються Хрещатик, Європейська, Поштова та Бессарабська площі, де завжди багато людей. Але нещодавно на Хрещатику біля ЦУМу з’явився наземний перехід, який відповідає усім вимогам інклюзивності.

Перша з груп населення, які страждають від відсутності можливості перейти будь-яку вулицю “зеброю”, — мами з візками. Пандуси в підземках є, проте часто розміри візків не дозволяють ними скористатися або кут пандусів такий, що ним нереально проїхати, тому жінки тягнуть його на собі. Пощастить, якщо хтось з чоловіків допоможе спустити або підняти візок. Але так буває не завжди…

Другою групою населення із цієї категорії можна назвати літніх людей, яким важко спускатися та підійматися сходами. Часто можна побачити, як на середині сходів пенсіонери зупиняються, аби перепочити, — не дай Боже ще впасти на тих сходах.

Третя група — це люди будь-якої статі та віку з сумками-візками на колесах — так званими “кравчучками”. Для них подолати підземку надто складно. З такими візками часто ходять на базари люди поважного віку або ті, кому потрібно перевезти щось важке.

Ще одна група населення — велосипедисти. З популяризацією велодоріжок у Києві, масштабується й проблема з переходами. Велосипеди бувають різної ваги, тому аби перетнути підземку, людина має на собі нести двоколісного. До цієї компанії можна додати любителів сеґвеїв, моноциклів та електросамокатів.

А для людей з інвалідністю, особливо для тих, хто пересувається на кріслах колісних, перетнути дорогу підземним переходом та залишитися живим — щоденний подвиг.

Останні п’ять років Київ активно переймає європейську тенденцію створення наземних переходів у тих самих місцях, де вже є підземні.

Понад 50% жителів Києва — маломобільні люди. Їм важко пересуватися містом через травми, обмежену рухливість, маленьких дітей. Жінки на підборах або люди з важкими сумками, до слова, також потрапляють у цю когорту.

Тому вже з’явився наземний перехід на вулиці Євгена Чикаленка (колишній Пушкінській), “зебра” біля ЦУМу, наземний пішохідний перехід біля станції метро “Арсенальна”. “Зеброю” можна буде перейти з бульвару Шевченка від станції метро “Університет” до Національного педагогічного університету імені Драгоманова. Міська влада обіцяє й нові переходи на Галицькій площі. Досвід блекаутів показав, що темні вулиці та вимкнені світлофори під час відключень світла впливають на безпеку на дорогах, тому подекуди в Києві вже з’явилися “зебри”, які світяться в темряві.

Невирішеною залишається проблема безпеки — у віддалених від центру районах підземні переходи нерідко стають місцем пограбувань, бійок та зґвалтувань.

Важливо! У період повномасштабної війни підземні переходи у багатьох мікрорайонах Києва люди використовують як укриття. Перехід захищає від уламків, прямих влучень, адже має доволі міцні перекриття. До того ж підземний перехід має принаймні два входи, отже, завалити його з обох боків дуже важко. Це — плюс. Але багато “підземок” не обладнані необхідними фільтровентиляційними системами.

2019 року німецькі фахівці з транспортного планування та моделювання компанії A+S проаналізували вплив переходів на дорожню ситуацію, дослідивши наземні переходи на Хрещатику.

Вони з’ясували, що вулиця має надлишкову пропускну спроможність і влаштування наземних пішохідних переходів, навіть в поєднанні зі звуженням проїжджої частини та виділенням смуги для міського громадського транспорту, не призводить до відчутного сповільнення руху. Тобто кількість заторів не збільшиться.