The New York Times опублікувала інформацію про те, що офіційний Вашингтон пропонує режиму Лукашенка угоду: “В обмін на звільнення значної кількості політв’язнів США можуть послабити санкції проти білоруських банків і експорту калію. Заступник помічника держсекретаря США Крістофер Сміт і двоє американських чиновників відвідали Мінськ і зустрілися з керівником країни Олександром Лукашенком, а також головою КДБ. Це була перша зустріч Лукашенка з високопоставленим чиновником США за останні п’ять років. Окрім звільнення політв’язнів, ще одна мета дипломатії США — послабити зв’язки Лукашенка з Росією”.
Розглянемо “підтекст”, який може ховатися в разі укладення й реалізації цієї угоди. Якщо вона відбудеться, то це, по суті, може означати початок процесу транзиту з передання влади від Лукашенка іншій особі або групі. Далеко не факт, що Лукашенко особисто передаватиме владу — сценарії можуть бути різні. Поки що в цій ігровій конфігурації беруть участь три сильні суб’єкти і “кульгава качка”.
Суб’єкт перший — США
Білий дім демонструє прагнення послабити залежність Білорусі від Росії. Імовірно, розраховує на поступове зміщення Лукашенка, хоча безпосередньо про це не заявляє. Наразі припускають, що звільнення заручників і поліпшення економічних зв’язків із Заходом допоможуть змістити політичний фокус у Білорусі, створити умови для можливих реформ або зміни влади.
Початок цього процесу означатиме створення умов для поступового послаблення особистої влади Лукашенка, що надалі призведе до вакууму, в який, безумовно, втрутяться різні сили.
Суб’єкт другий — Російська Федерація
Кремлю важливо не тільки зберегти той стратегічний контроль над Білоруссю, який він здобув після псевдореволюції 2020 року, зробивши з країни військовий плацдарм для нападу на Україну, а також здійснення військового тиску на Польщу, Литву, Латвію та Естонію.
У Путіна, як і раніше, залишається мета — з часом домогтися повного юридичного поглинання Білорусі, перетворивши її на суб’єкт Федерації.
Суб’єкт третій — “лукашенківські еліти”
Вони після подій 2020 року посилено готуються до життя без Лукашенка. Мають свій план із транзиту влади і вже кілька років втілюють у життя деякі його елементи. Переважно це представники різних силових структур, а також пов’язані з ними державні чиновники.
Представники спецслужб Білорусі за 30 років правління Лукашенка сплели своєрідне павутиння, що огорнуло всю країну. Їхні цілі та завдання зрозумілі: продовжувати маніпулювати, смикати за ниточки, зберігаючи можливість прямого або тіньового впливу на ухвалення політичних і економічних рішень у Білорусі.
Ще один важливий для них фактор — створення умов, які дадуть змогу уникнути юридичної відповідальності за скоєні злочини за час правління Лукашенка. Буде проводитися зачистка. У недалекому майбутньому на нас чекає хвиля загадкових смертей серед чиновників, силовиків та їхньої агентури. Існує безпосередня загроза людям непідконтрольним режиму, з несистемної опозиції.
Суб’єкт четвертий — “кульгава качка” Лукашенко
Хоча він і залишається формальним головою держави, але його політична незалежність уже значною мірою втрачена. Він, звісно, робитиме спроби зміцнити свої позиції всередині країни, демонструючи готовність іти на поступки, щоб поліпшити економічну ситуацію і стабілізувати свою владу. Створити майбутні умови для своєї “пенсійної гарантії” — отримати недоторканність для себе і членів сім’ї.
Лукашенко живе ілюзією, що він реально зможе повернути втрачений 2020 року абсолютний контроль над Білоруссю. Сподівається, що знову отримає можливість балансувати між Заходом і Сходом. Але баланс між Заходом і Росією, як стратегічний маневр, значною мірою втратив свою актуальність. Тепер це вже скоріше формальність, ніж реальна незалежність у політичному та економічному плані.
Підтримка Москви — це питання виживання режиму, і Лукашенко вже давно не в змозі проводити самостійну зовнішню політику. Вік і здоров’я Лукашенка — ще один ключовий фактор у грі. Його всі три ігрові суб’єкти стабільно враховують під час втілення задач, і в пріоритеті розглядають сценарії ведення гри без Лукашенка, вже запустивши деякі елементи в дію. Усі чудово розуміють: сьогодні Лукашенко є, а завтра його може й не бути.
У контексті інтересів цих чотирьох суб’єктів розглянемо пропонований США процес звільнення значної кількості політв’язнів. Дати свободу політв’язням у Білорусі — це не просто гуманітарний жест, а важлива політична гра. Якщо режим Лукашенка справді піде на масове звільнення, то важливо розуміти, кого випустять насамперед і з якою метою?
Будь-яке масове або точкове звільнення в умовах сильного авторитарного режиму найімовірніше буде супроводжуватися жорстким контролем за тим, хто зі звільнених зможе повернутися в політичне життя. Це буде не просто гуманітарний жест, а ретельно продумана політична маніпуляція, яка дасть змогу різним гравцям, зокрема й Лукашенку, вибудовувати нову гру. Скоріше за все, у першу чергу амністовані будуть ті, хто в якомусь сенсі вже “підготовлений” або “зламаний”, щоб не загрожувати стабільності режиму; люди, які залишаться під контролем.
Якщо режим Лукашенка піде на масове звільнення “заручників” — опонентів свого режиму, кого випустять насамперед?
1. Звільнення тих, кого вдалося зламати і скомпрометувати
Найімовірніше, першими будуть звільнені ті, хто виявився більш вразливим до маніпуляцій і впливів з боку влади. Ці люди, можливо, не є “жорсткою” частиною опозиції, але виявилися досить уразливими для компрометації. Це можуть бути як люди, які спочатку не були сильно налаштовані проти Лукашенка, так і ті, кого вдалося переконати (або змусити) підтримувати режим. Наприклад:
- Зломлені опозиціонери, які через тиск або особисті обставини були змушені публічно або непублічно відмовитися від своєї позиції.
- Ті, кого вдалося схилити до співпраці через погрози, обіцянки або створення ситуації, в якій вони втратили особисту свободу та вибір.
- Представники “культурної” або інтелектуальної опозиції, які не були частиною системної опозиції, але можуть бути звільнені, якщо їхнє публічне повернення в “суспільне поле” позитивно зіграє на репутацію режиму.
Такі фігури можуть бути використані, щоб створити ілюзію “перепочинку” для більш жорсткої опозиції і показати Заходу, що режим готовий іти на поступки й проявляти добру волю.
2. Звільнення тих, хто був пов’язаний із Кремлем і має двозначні відносини з режимом Лукашенка
Другий варіант — звільнення тих, хто, можливо, був замішаний у діях, пов’язаних із Кремлем 2020 року і міг бути частиною складнішої геополітичної гри. Як ті, хто донедавна підтримував Лукашенка, але опинився в конфлікті з ним (зокрема й через маневри Кремля), так і ті, хто був “пішаками” в руках Кремля і намагався послабити позицію Лукашенка з метою остаточно прив’язати його до Росії.
- Раніше пов’язані з Кремлем фігури: Ті, хто мав зв’язки з Росією, але з якоїсь причини опинився у в’язниці (наприклад, колишні союзники, які намагалися грати свою гру всередині Білорусі, але зіткнулися з переслідуванням).
- “Лояльні, але компрометовані”: Цих людей могли б звільнити, зокрема, для того, щоб продемонструвати: “ми не зломили всіх, і ось подивіться, деякі з них повертаються”. Їх можна використати для подальшої “стабілізації” режиму, де буде створено ілюзію плюралізму та діалогу з різними групами опозиції.
3. Хто точно не буде звільнений у першу чергу
- Сильно радикалізовані опозиціонери, переважно з несистемної опозиції, які зберігають свій протестний дух, не погоджуються на компроміси і відкидають будь-які зв’язки з режимом.
- Люди, які не бажають співпрацювати з Кремлем або Лукашенком: це ті, хто був у в’язниці за політичну активність і має чітку, незалежну позицію, наприклад, лідери неформальних протестних рухів або ті, хто активно протистояв зближенню Білорусі та Росії і підтримував повну незалежність країни.
Головна мета тих, хто контролює ситуацію в Білорусі під час звільнення великої кількості заручників, — це зберегти владу і контроль, не дати Білорусі стати незалежною в політичному та економічному плані, а також створити зручну ситуацію, де політична і силова еліти Лукашенка залишаться на своїх позиціях, але діятимуть під контролем Кремля.
Яким чином звільнення політичних в’язнів може бути надалі пов’язане з транзитом влади — розглянемо в наступних публікаціях.
Олександр Цинкевич, експерт Агентства з реформування сектору безпеки
