У межах масштабного процесу деколонізації та дерусифікації міського простору в столиці демонтували один із найдискусійніших монументів. З Андріївського узвозу прибрали пам’ятник письменнику Михайлу Булгакову, який понад півтора десятиліття стояв біля його однойменного літературно-меморіального музею.
Про фактичний демонтаж скульптури повідомила журналістка «Суспільного» Катерина Некреча, оприлюднивши відповідні відеодокази з місця події.
Як відбувався демонтаж?
Процес усунення монумента з публічного простору відбувся вдень 4 червня 2026 року. Оскільки з початку повномасштабного вторгнення пам’ятник з метою збереження від обстрілів був повністю обкладений захисними мішками з піском та обшитий дерев’яним каркасом, комунальні служби вантажили його на спецтранспорт прямо у цьому захисному «коконі».
Постамент та саму бронзову фігуру письменника, що присіла на лавочку, вивезли на майданчик тимчасового зберігання матеріальних цінностей (імовірно, на територію Музею авіації або Державного музею іграшки, куди раніше звозили інші демонтовані радянські та російські монументи).
Юридичне підґрунтя рішення
Знесення пам’ятника не було спонтанним рішенням — воно пройшло всі необхідні етапи погоджень та експертиз:
-
Квітень 2024 року: Експертна комісія Українського інституту національної пам’яті (УІНП) офіційно визнала Михайла Булгакова символом російської імперської політики. Фахівці дійшли висновку, що перебування пам’ятників та топонімів на його честь у публічному просторі є пропагандою російської культури в Україні.
-
Грудень 2025 року: Депутати Київської міської ради (Київради) на черговому засіданні підтримали відповідний проєкт рішення про повне усунення монумента з мапи міста.
Майбутнє музею та тривалі дискусії
Дискусії навколо постаті автора «Майстра і Маргарити» та «Білої гвардії» точаться у Києві вже кілька років поспіль. Ще восени 2022 року Секретаріат Національної спілки письменників України (НСПУ) виступив із жорсткою вимогою закрити Музей Булгакова (знаменитий «Будинок Турбіних» на Андріївському узвозі, 13).
Письменники пропонували:
-
Усі наявні експонати та фонди передати на архівне зберігання до Національного музею літератури.
-
У звільненій історичній будівлі створити Музей видатного українського композитора та диригента Олександра Кошиця, який також тривалий час мешкав у цьому будинку і є важливою постаттю для української культурної дипломатії.
Наразі сам музей продовжує функціонувати, трансформуючи свої експозиції та зміщуючи акценти на критичне переосмислення творчості письменника та викриття російського міщанства у Києві початку XX століття. Проте зникнення пам’ятника з подвір’я садиби стало остаточною крапкою в офіційному відмежуванні столиці від імперської спадщини Булгакова.
